номер справи 2314/9496/12
17 грудня 2012 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Семиволос І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного господарського об»єднання Концерн «Техвоєнсервіс» про стягнення заборгованості по зарплаті, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного господарського об»єднання Концерн «Техвоєнсервіс» про стягнення заборгованості по зарплаті. Свої вимоги мотивує тим, що з 01 лютого 2007 року по 31 липня 2012 року він працював на підприємстві - Філія Концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» на посаді сторожа пожежно-сторожової охорони. З початку 2012 року відповідачем безпідставно не виплачувалася заробітна плата в повному обсязі. Оскільки роботодавець порушував трудове законодавство щодо оплати праці, 31.07.2012 року він був змушений звільнитися з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (наказ № 103-к від 31.07.2012 року). На даний час заборгованість по заробітній платі складає 10320.00 грн. Крім того, вважає, що відповідач повинен сплатити компенсацію за затримку виплати зарплати в розмірі 6 418.86 грн. В зв'язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю та умов колективного договору, він був змушений звільнитися з роботи за власним бажанням, що відповідно тягне за собою, передбачену ст. 44 КЗпП України виплату вихідної допомоги в розмірі не меншому трьохмісячного заробітку, що складає 4925.82 грн. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10 320.00 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000.00 грн., компенсацію за затримку 6 418.86 грн., вихідну допомогу 4925.82грн.
Ухвалою суду від 17.12.2012 року позовна заява в частині вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. залишена без розгляду на підставі ст. 207 п.5 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а саме: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 10320грн. 00коп., компенсацію за затримку в сумі 6418грн. 86коп., вихідну допомогу в сумі 4925грн. 82коп., а всього 21664грн. 68коп.
В судовому засіданні представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 10320грн. 00коп., компенсації за затримку в сумі 6418грн. 86коп., вихідної допомоги в сумі 4925грн. 82коп., а всього 21664грн. 68коп.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.02.2007р. по 31.07.2012р. працював на підприємстві - Філія Концерну «Техвоєнсервіс» «ЧАРЗ». Звільнився за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами трудової книжки АТ №3875688.
За даними довідки від 06.08.2012р. №27, виданої підприємством, середньоденна заробітна плата складає 53,94 грн. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач фактично визнає розмір заборгованості по зарплаті перед ОСОБА_1, яка складає 10320грн. 00коп.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94КЗпП).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП).
Як передбачено ст. 116 зазначеного Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
Крім того, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП).
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення і необхідно стягнути з Державного господарського об»єднання Концерн «Техвоєнсервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 10320грн. 00коп., компенсацію за затримку в сумі 6418грн. 86коп., вихідну допомогу в сумі 4925грн. 82коп., а всього 21664грн. 68коп.
На підставі ст. 367 ч.1 п.2 ЦПК України, рішення в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 217грн. 00коп.
На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ст.ст. 94,115-117, 238, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 88, 110, 174, 209-218, 367 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного господарського об»єднання Концерн «Техвоєнсервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 10320грн. 00коп., компенсацію за затримку в сумі 6418грн. 86коп., вихідну допомогу в сумі 4925грн. 82коп., а всього 21664грн. 68коп. з відрахуванням всіх обов'язкових платежів, передбачених законом.
Стягнути з Державного господарського об»єднання Концерн «Техвоєнсервіс»в дохід держави судовий збір в розмірі 217грн. 00коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя:
ОСОБА_3