Справа №784/565/13 26.02.2013 26.02.2013 26.02.2013
Провадження 22-ц/784/812/13 Суддя по 1 інстанції - Сябренко І.П.
Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
26 лютого 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,
при секретарі судового засідання - Скопенко В.М.,
без участі позивачки, належно повідомленої про час і місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2013 року у справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, укладеного між ними 30 грудня 2011 року у відділі державної реєстрації цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду від 15 січня 2013 року вказана позовна заява повернута позивачці як неподана.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність ухвали суду, просила її скасувати та передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 121 ЦПК України передбачено, що суд вправі повернути позовну заяву позивачу, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України, а пропозиція виправити недоліки у встановлений судом строк не виконана.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст. ст. 119-120 ЦПК України.
Зокрема, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. До позовної заяви позивач повинен додати її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.
Крім того, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
Зокрема, в заяві про розірвання шлюбу має бути зазначена дата й місце реєстрації шлюбу, мотиви та час припинення шлюбних відносин, чи є від шлюбу неповнолітні діти, (якщо є, то з ким вони перебувають), чи є або відсутня згода іншого подружжя на розірвання шлюбу, місце проживання (перебування) або місцезнаходження позивача й відповідача.
До заяви додається свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог, квитанція про сплату судового збору.
До того ж, у справах по спорам з громадянином іншої держави, підлягають врахуванню положення ст. ст.2, 8 ЦПК України та ст. ст.4, 55-63, 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право», який є невід'ємною частиною ЦПК України, а також міжнародна угода України з державою, громадянином якої є інша особа.
Із позовної заяви вбачається, що позивачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянином Республіки Латвія. Зазначаючи в позові його місце перебування в АДРЕСА_1, позивачка не послалась на докази, якими це підтверджується.
Тоді як, згідно довідки адресно-довідкового бюро МВ УМВС України в Миколаївській області від 21 грудня 2012 року, відповідач не значиться зареєстрованим (або знятим з реєстрації) по місту Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (а.с.3-4), дані щодо його реєстрації (перебування) відсутні.
Із змісту ст. ст. 25, 26 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, укладеного 23 травня 1995 року, ратифікованого 22 листопада 1995 року і який набув чинності з 12 липня 1996 року, вбачається, що визначення конкретного місця проживання (знаходження) відповідача має суттєве значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі та її подальший розгляд.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, надано роз'яснення щодо визначення підсудності справ. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст.110 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.110 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи зі інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Частиною 10 ст.110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням чи перебуванням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Враховуючи викладені обставини та вимоги чинного законодавства, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо підсудності справи.
Тому суддя, обґрунтовано 28 грудня 2012 року виніс ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху для усунення вказаних недоліків у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали. А саме, позивачці запропоновано встановити та зазначити точне місце проживання (місцезнаходження) відповідача
Ухвала позивачкою отримана 10 січня 2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.7), але не виконана.
Визначаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу ухвалою від 15 січня 2012 року, суддя виходив з того, що у встановлений строк позивач не виправив недоліки позовної заяви, викладені у попередній ухвалі від 28 грудня 2012 року й не повідомив точне місце знаходження відповідача.
Такі вимоги судді відповідають приписам ст. ст. 119-121 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, безпідставні доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що недоліки зазначені в ухвалі нею не виправлені, тому що вона неправомірна.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Проте, зазначене не позбавляє позивачку права звернутися до суду з позовною заявою, оформленою у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: