"20" лютого 2013 р.Справа № 5017/3589/2012
За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості у сумі 26 822,26 грн.,
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського обслуговування №б/н від 01.09.2011р. у розмірі 26 822,26 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом - 16 000 грн., за комісією - 1 584 грн., за відсотками за користування кредитом - 6 825,20 грн., з пені - 2 413,06 грн., поклавши на відповідача судові витрати у сумі 1609,50грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що шляхом підписання сторонами 01.09.2011р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відтисків печатки було укладено договір банківського обслуговування б/н від 01.09.2011р., правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі -Умови) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, що загалом складають договір банківського обслуговування.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" у розмірі 16 000 грн., про що свідчить виписка з банку.
Як зазначає позивач у позовній заяві, сторони, відповідно до п. 3.18.1.3. Умов, погодили, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Згідно з п. 18.1.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до розділу Умов 3.18.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -"період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Згідно пункту 3.18.4.4. Умови, Відповідач зобов'язався сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.
Однак в порушення вищезазначених умов Договору відповідач не виконував свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати грошових коштів на погашення кредиту, при цьому, максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць починаючи з 26.09.2011р. та по 26.09.2012р. складало 16 000 грн.
Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань в частині сплати грошових коштів для погашення заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом - 16 000 грн., заборгованість за комісією (винагородою) - 1 584 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6 825,20 грн.
Крім того за порушення відповідачем умов договору відповідно до п. 3.18.5.1. Умов позивач також нарахував до стягнення пеню у розмірі 2 413,06 грн.
Все вищезазначене й зумовило звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 12.12.2012р. було порушено провадження у справі №5017/3589/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання 20.02.2013р. не з'явився хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.83-84), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи про те, що за зазначеною адресою відповідач не проживає (а.с.57-60, 85-88), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
01.09.2011р. ПАТ КБ "ПриватБанк" та ФОП ОСОБА_2 підписали Заяву про відкриття поточного рахунку та картку з примірниками підписів та відбитком печатки, відповідно до якої ПриватБанк зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає Клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з Клієнтом. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до п. 3.18.1.1. "Умов та Правил надання банківських послуг", кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.
Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 01.09.2011р. виконав в повному обсязі, оскільки на виконання умов вказаного договору позивачем було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в межах 16 000 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку відповідача (а.с.50).
Пунктом 3.18.1.3. Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди.
Обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, відповідно до п. 3.18.6.1. Умов, здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг"(або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно п. 3.18.4.1. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт зобов'язується сплачувати проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Так, пунктом 3.18.4.1.1. Умов встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, п. 3.18.4.1.3. Умов визначено, що починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем за договором банківського обслуговування б/н від 01.09.2011р. (а.с.49), враховуючи те, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, у нього утворилась заборгованість за кредитом - 16 000 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6 825,20 грн.
Крім того, згідно п. 3.18.4.4. Умов, Клієнт зобов'язався сплачувати Банку винагороду за використання Ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.
Згідно розрахунку заборгованості, приведеного у поясненнях до позовної заяви (а.с.61-64), сума заборгованості за комісією (винагородою) у період з вересня 2011р. по серпень 2012р. складає 1 728 грн., проте вимоги банку обмежуються сумою 1584 грн.
В свою чергу п. 3.18.5.1. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Разом з тим, п. 3.18.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Оскільки у період з 26.09.2011р. по 26.09.2012р. відповідач, у супереч п. п. 3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов, не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, загальна заборгованість останнього перед позивачем почала збільшуватись, у зв'язку з чим, згідно з п. 3.18.5.1. Умов позивач нарахував відповідачу пеню 2 413,06 грн.
17.09.2012р. позивачем, у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_2 прийнятих на себе за договором зобов'язань, було направлено на адресу останнього претензію №006 від 17.09.2012р. із вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 17.09.2012р. складала 26 539,15грн. Однак відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, суму заборгованості у добровільному порядку не сплатив.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 01.09.2011 року та пені.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання сторонами 01.09.2011р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відтисків печатки договору банківського обслуговування б/н від 01.09.2011 року, правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі -Умови) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, вбачається, що вказаний договір, з огляду на приписи ст. 1054 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є кредитним договором.
Отже, як встановлено судом, 01.09.2011р. сторони уклали договір банківського обслуговування, відповідно до умов якого ПриватБанк зобов'язався надавати Клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а Клієнт зобов'язався повертати ПриватБанку отримані кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в п.п.3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов та Правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.
При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 01.09.2011р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.09.2011р., а саме у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі.
Отже, станом на момент розгляду спору, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.49,62) за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором банківського обслуговування б/н від 01.09.2011р. у розмірі 24 409,20 грн., яка складається з заборгованість за кредитом у сумі 16 000 грн., заборгованість з комісії у сумі 1 584 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 6 825,20 грн.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно п. 3.18.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
В свою чергу п. 3.18.5.1. Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.63) щодо сплати відповідачем пені у розмірі 2 413,06 грн. за період прострочення, вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк"
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 65014, м. Одеса, вул.. Успенська, 22-а, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 16 000 грн. /шістнадцять тисяч/ грн.; заборгованість з комісії у сумі 1 584 /одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири/грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 6 825 /шість тисяч вісімсот двадцять п'ять/ грн. 20 коп.; пеню у сумі 2 413 /дві тисячі чотириста тринадцять/ грн. 06 коп. та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.02.2013р.
Суддя Щавинська Ю.М.