79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.02.13 Справа№ 5015/5376/12
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Львів
до відповідача: Личаківської виправної колонії №30 у Львівській області (№30), м.Львів
про стягнення 6 404грн. 75коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Юрків М.Г.
Представники:
від позивача: Пушкар Н.Б.
від відповідача: Купецька М.М., Кравець З.І.
Представникам сторін роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.
Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Личаківської виправної колонії №30 у Львівській області про стягнення 6032грн. 83коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 232грн. 50коп. пені, 123грн. 67коп. 3% річних та 15грн. 74коп. збитків від інфляції.
Ухвалою суду від 20.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.01.2013р. Ухвалою суду від 29.01.2013р. за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 19.02.2013р.
В судовому засіданні 19.02.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, на виконання ухвали суду від 29.01.2013р. надав суду акт звірки розрахунків між сторонами за телекомунікаційні послуги станом на 31.12.2012р, в якому відповідачем визнано наявність 6 032грн. 83коп. боргу за телекомунікаційні послуги.
Відповідач в судових засіданнях 29.01.2013р. та 19.02.2013р. визнав суму основної заборгованості, просить суд зменшити розмір пені у зв'язку з важким фінансовим становищем та розстрочити сплату заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, пені, 3% річних та інфляційних втрат рівними частинами терміном на 1 рік.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
04.12.2003р. між ВАТ «Укртелеком» (підприємство зв'язку, перейменоване 14.06.2011р. на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком") та Личаківською виправною колонією №30 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (назву змінено на Личаківську виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30), споживач) укладено договір №11089 про надання послуг електрозв'язку відповідно до п.1.1 якого підприємство зв'язку (позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.
Згідно п.7.1. договору, договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років.
Відповідно до п.7.2. договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.
В силу п. 3.2.8. договору, споживач зобов'язувався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством ( п.4.1 договору).
У пункті 4.2. договору зазначено, що споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати (з поданням рахунків).
Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3. договору).
Згідно п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, однак відповідач оплату за надані послуги у період з лютого 2012 року по листопад 2012 року провів частково в сумі 2 770грн. 39коп. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача відповідно до поданого позивачем розрахунку та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, складеного станом на 31.12.2012р. становить 6032грн. 83коп.
Позивачем надіслано відповідачеві претензію №1495-8108-20 від 27.09.2012р. з вимогою погасити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без задоволення.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами визначені Законом України „Про телекомунікації" від 18.11.2003р. № 1280-ІV із змінами та доповненнями.
Згідно п.5 ст.33 Закону України „Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,
необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої
сторони.
Згідно ст.901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 032грн. 83коп. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з червня 2012р. по листопад 2012р. в розмірі 232грн. 50коп.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п 5.8. договору у разі несплати за надані послуги елктрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 233 ГК України предбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи майновий стан відповідача та визнання ним суми основного боргу, суд вважає за можливе відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 161грн. 25коп. (1/2 заявленого розміру).
Згідно представленого суду розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача 15грн. 74коп. інфляційних втрат та 123грн. 67коп. 3% річних за період з лютого 2012 року по листопад 2012 року включно.
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат за період з лютого 2012 року по листопад 2012 року позивач не врахував наявність дефляції, яка повинна також розраховуватися.
Провівши розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд встановив, що інфляційне збільшення боргу на суму 6032грн. 83коп. за ці періоди відсутнє.
Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 15грн. 74коп. інфляційних нарахувань до задоволення не підлягає.
Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних, суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 123грн. 67коп. є обгрнутованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання, зокрема, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, враховуючи відсутність заперечень з боку представника позивача, суд вважає за можливе задоволити його та розстрочити виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.
Приймаючи таке рішення, судом взято до уваги причини невиконання грошового зобов'язання відповідачем та його матеріальне становище, а також те, що відповідач зобов'язався вживати всіх заходів до якнайшвидшого погашення заборгованості,.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, враховуючи визнанням відповідачем суми основного боргу, зменшення судом суми пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 6 032грн. 83коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 161грн. 25коп. пені, 123грн. 67коп. 3% річних. В частині стягнення 161грн. 25коп. пені та 15грн. 74коп. інфляційних втрат - відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог, але без врахування зменшення суми нарахованої пені.
Враховуючи викладене, керуючись п.5 ст.33 Закону України „Про телекомунікації", ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 229, 230, 231, 233 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 78, 83, 82, 84, 121 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Личаківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30), м.Львів, вул. Шевченка, 128 (ідентифікаційний код 08563932) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Львів, вул.Дорошенка, 43 (ідентифікаційний код 01186030) 6032грн. 83коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 161грн. 25коп. пені, 123грн. 67коп. 3% річних збору з розстрочкою виконання на шість місяців рівними частинами, стягуючи щомісяця по 1052грн. 95коп. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. Стягнути з Личаківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№30), м.Львів, вул. Шевченка, 128 (ідентифікаційний код 08563932) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Львів, вул.Дорошенка, 43 (ідентифікаційний код 01186030) 1605грн. 54коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
4. В частині стягнення решти суми пені в розмірі 161грн. 25коп. та 15грн. 74коп. інфляційних втрат - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.
Повний текст рішення виготовлено
та підписано 25.02.2013р.