2
2
Справа № 0908/3361/2012
Провадження 22ц/779/96/2013
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л.Б.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А
26 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.
секретаря Городецької У.С.,
з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3, представника Калуської міської ради - Фіцака Т.І., представника КП "ЖЕО - №1" м.Калуша - Стасюк М.П., представника органу опіки і піклування Калуської міської ради - Бідюк Т.М., третьої особи - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року,
В червні 2012 року Калуська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів: КП "ЖЕО №1", ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів Калуське МВ УМВС, орган опіки та піклування Калуської міської ради про виселення з квартири без надання іншого житла та зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання, посилаючись на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 21.12.2005року житлове приміщення по АДРЕСА_1 заброньоване ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на термін з 08.09.2005року по 07.09.2008року. 11.06.2008року на підставі довіреності, даної останніми, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували своє місце проживання по вказаній адресі. Оскільки, від наймачів будь-яких заяв до ЖЕО про продовження терміну броні не поступало, і ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не знялися з реєстраційного обліку по вищевказаній адресі, то позивач просив постановити рішення, яким визнати відповідачів такими, які втратили право на користування житловим приміщенням.
В ході розгляду справи представник позивача просив змінити позовні вимоги та постановити рішення про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з вищевказаної квартири без надання іншого житла та зняття їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року позов Калуської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла та із зняттям їх з реєстраційного обліку за місцем реєстрації.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку. Так, на її думку, суд в порушення ст.31 ЦПК України прийняв до уваги заяву представника Калуської міської ради про зміну предмету позову. Апелянт зазначає, що задовольняючи позов відповідно до ст.99 Житлового кодексу України, суд не з'ясував, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: в якому статусі вони реєструвалися, чи було це приміщення постійним їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство тощо. Крім того, зазначала, що вони в даній квартирі фактично не мали змоги проживати, оскільки їм чинились перешкоди, у зв'язку з чим вина неодноразово зверталась до Калуської міської ради та КП "ЖЕО №1". Прийняті судом до уваги акти працівників ЖЕО, на її думку, не можна вважати належними доказами по справі, оскільки вони складені зацікавленими особами зі слів сусідів. Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, приймаючи до уваги те, що відповідачка та її неповнолітня дочка при знятті з реєстрації з попереднього місця реєстрації не отримали дозволу органу опіки та піклування. Тому, апелянт вважає, що суд дійшов до помилкового висновку про необхідність виселення їх із житлового приміщення, в зв'язку з чим просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Калуського МВ УМВС в засідання апеляційного суду з невідомих причин не з'явився, хоч судове повідомлення було надіслано і вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності представника цієї установи.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримали. Вони, зокрема, зазначили, що вселення і реєстрація ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною у спірну квартиру, основним наймачем якої була її тітка, відбулось з дотриманням встановленого порядку. На їх думку, у ОСОБА_2 та її дитини виникло право постійного користування спірним жилим приміщенням. Тому вважають, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову Калуської міської ради не являється законним і обгрунтованим. Просять апеляційну скаргу задовольнити.
Представник Калуської міської ради, представник КП "ЖЕО-№1", представник органу опіки і піклування Калуської міської ради та ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги заперечили, зазначивши, що ОСОБА_2 не набула права користування спірною квартирою, оскільки її вселення і реєстрація з дитиною відбулась без згоди основного наймача основного наймача жилого приміщення - ОСОБА_9 На їх думку, міська рада вправі була видати ордер на згадану квартиру ОСОБА_7, оскільки договір житлового найму з ОСОБА_9 припинив свою дію. У зв'язку із наведеним просять рішення суду першої інстанції в даній справі залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, представників позивача і третіх осіб, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що спірне житлове приміщення АДРЕСА_1 було заброньоване ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на термін з 08.09.2005року по 07.09.2008року (а.с.97). Встановлено, що наприкінці терміну бронювання ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою були зареєстровані у вище зазначеному житловому приміщенні на підставі доручення ОСОБА_9 і заяви відповідачки від 11.06.2008року. Перед цим їх було знято з реєстрації по АДРЕСА_1 (а.с. 11, 12).
З копії довіреності ОСОБА_9 від 08.12.2007 року, наданої Калуським РВ УДМС в Івано-Франківській області, вбачається, що ОСОБА_2 була уповноважена тільки забронювати квартиру АДРЕСА_1, укладати договори оренди цього жилого приміщення та здійснювати інші дії щодо управління ним. Однак, довіреність не передбачала вселення ОСОБА_2 з дитиною у зазначену квартиру та їх реєстрацію там. Ніяких документальних відомостей про те, що ОСОБА_9 дозволила вселення ОСОБА_2 з дитиною на правах членів її сім'ї у спірну квартиру немає. Отже, є підстави вважати, що вселення відповідачки з дитиною у згадане жиле приміщення та їх реєстрація за заявою від 11.06.2008року відбулись всупереч вимог ст.65 ЖК України. Такий висновок підтверджується також долученою до матеріалів справи копією постанови слідчого Калуського МВ УМВС від 12.10.2010 року про проведення виїмки документів, із змісту якої вбачається, що за заявою ОСОБА_9 була порушена кримінальна справа і проводиться слідство щодо спричинення їй шкоди внаслідок незаконної реєстрації ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою у згаданій вище квартирі та позбавлення можливості бронювання цього жилого приміщення.
Задовольняючи позов міської ради, суд першої інстанції за наведених обставин правильно виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_8 згідно ст.99 ЖК України являються тимчасовими жильцями, а отже, після закінчення терміну броні не мали права користування спірним житловим приміщенням.
Відповідно до чч.2, 3 ст.818 ЦК України тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. Тимчасові жильці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.
Приймаючи до уваги наведене вище, і те, що будь-які докази набуття ОСОБА_2 та її неповнолітньою дитиною права постійного користування спірною квартирою відсутні, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі про виселення відповідачки з дитиною та зняття їх з реєстраційного обліку є законним і обгрунтованим. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Я.Ю. Ковалюк
Г.І. Шалаута