"22" жовтня 2012 р. справа № 0827/2а-9615/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2011 року
у справі № 0827/2а-9615/2011
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області
про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача, зобов'язання останнього здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням норм частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 02 березня 2011 року до змін в законодавстві.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та не проведення виплати підвищення до пенсії, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 24 грудня 2010 року по 17 червня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та у подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Між тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити абзаци другий та третій резолютивної частини постанови виходячи з наступного.
В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови суд першої інстанції помилково зазначив період здійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії з 24 грудня 2010 року, оскільки судом не взято до уваги постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2011 року, якою позовні вимоги задоволено по 01 березня 2011 року.
Таким чином, відповідач має провести виплати підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 02 березня 2011 року по 17 червня 2011 року включно.
Керуючись статтею 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, статтями 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя -залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2011 року -змінити, виклавши абзаци перший, другий резолютивної частини постанови в наступній редакції.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02 березня 2011 року по 17 червня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 02 березня 2011 року по 17 червня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим