Ухвала від 27.02.2013 по справі 617/5123/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Смиковська Л.О.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"27" лютого 2013 р. Справа № 617/5123/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "10" квітня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду першої інстанції від 10.04.2012 року позов задоволено.

Визнано дії відповідача неправомірними.

Зобов"язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", доплати до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню, не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать, що позивач є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача, проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, а також є особою, постраждалою від аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірі : в зоні посиленого радіологічного контролю - 1 мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, призначається в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії, додаткову пенсію, однак у сумах, які, на думку позивача, є значно нижчими, ніж це передбачено ст.ст.39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній редакції (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.92р. №2532-12, у редакції Закону України від 06.06.96р. №230/96-ВР, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Базовою величиною, з якої розраховується сума додаткової пенсії згідно зі ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачу слід керуватися розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору застосуванню підлягають саме статті 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України.

Тому позивач відповідно до ст.39 Закону як непрацюючий пенсіонер має право отримувати доплату до пенсії у розмірі 1 мінімальної заробітної плати та відповідно до ст.51 Закону має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, слід вказати таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, тобто є особою, яка належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.

Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

На момент звернення до суду нарахування доплати до пенсії позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим перший звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "10" квітня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_6 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100

Попередній документ
29636231
Наступний документ
29636233
Інформація про рішення:
№ рішення: 29636232
№ справи: 617/5123/12
Дата рішення: 27.02.2013
Дата публікації: 01.03.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Житомирський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: