Головуючий у 1-й інстанції: Якухно О.М.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"27" лютого 2013 р. Справа № 0617/2а-17650/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "08" листопада 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою суду першої інстанції від 08.11.2011 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача неправомірними.
Зобов"язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії як "дитині війни" позивачу згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, відповідно до ст.ст.39,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню, не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача, а також є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії 2-ї групи інвалідності, що підтверджується посвідченням та довідкою МСЕК та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальних заробітних плат. Непрацюючі пенсіонери отримують доплату до пенсії в цих же розмірах.
Відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, призначається в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач виплачував позивачу допомогу, підвищення до пенсії та додаткову пенсію, однак у сумах, які, на думку позивача, є значно нижчими, ніж це передбачено ст.ст.37,39,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Водночас сума, з якої здійснювався розрахунок виплати позивачу, передбаченої Законом № 796-XII, визначалася згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплат як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір такої доплати в твердій грошовій сумі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При цьому, базовою величиною, з якої розраховуються суми підвищення до пенсії та додаткової пенсії згідно зі ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачу слід керуватися розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору застосуванню підлягають саме статті 37,39,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України.
Тому позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40 % від мінімальних заробітної плати, відповідно до ст.39 Закону - на отримання підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, відповідно до ст. 50 Закону у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Крім того, слід вказати таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, тобто є особою, яка належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення до суду нарахування доплати до пенсії позивачу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим перший звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "08" листопада 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100
4 - Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області вул.Леніна, 17,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11101