04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-3/17282-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник за довіреністю Кошман А.С.;
від відповідача: представник за довіреністю Сидоренко І.О.;
прокурора: Бондарчук І.П.;
від третьої особи: представник за довіреністю Сологуб А.В.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»
на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року
у справі №5011-3/17282-2012 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави
в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний інститут стратегічних досліджень,
про стягнення 2 386,04 грн., -
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-3/17282-2012 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «Торговий дім «Ніса» на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 2 201,86 грн., 164,30 грн. пені, 19,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції. Стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-3/17282-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року у справі №5011-3/17282-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Ніса» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 04.02.2013 року за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року у справі №5011-3/17282-2012 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний інститут стратегічних досліджень та відкладено розгляд справи на 20.02.2013 року.
Представники позивача, третьої особи та прокурор у судових засіданнях надавали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому, в судовому засіданні 20.02.2013 року представником третьої особи подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-3/17282-2012 без змін, а скаргу ТОВ «Торговий дім «Ніса» без задоволення.
Представник відповідача в судових засіданнях надавав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 20.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.11.2006 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та ТОВ «Торговий дім «Ніса» (далі - орендар) було укладено договір оренди №3659 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), площею 48,5 кв.м., що розміщено за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 (перший поверх складських приміщень Інституту проблем національної безпеки), що перебуває на балансі Інституту проблем національної безпеки (правонаступник якого Національний інститут стратегічних досліджень, далі - балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.06.2006 року - 73 820,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення складських приміщень (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
На виконання умов договору, 15.11.2006 року сторонами складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13.
Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції договору №3659/02 від 30.10.2009 року) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -вересень 2009 року - 1 878,18 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно з п. 3.2. договору (в редакції договору №3659/02 від 30.10.2009 року) орендна плата за перший місяць оренди листопад 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад місяці 2009 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.3. договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки згідно умов договору щодо передачі відповідачу нерухомого майна у платне строкове користування.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач, всупереч вимогам розділу 3 договору, не виконував свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів за листопад та грудень 2011 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 2 201,86 грн.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3659 від 15.11.2006 року.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Торговий дім «Ніса» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву заборгованості щодо сплати орендних платежів у розмірі 2 201,86 грн.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 164,30 грн. пені.
Відповідно до п. 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи зазначене вище та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 19,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 164,30 грн. пені.
Посилання скаржника про неправомірне нарахування заборгованості за листопад та грудень 2011 року у зв'язку із звільненням нерухомого майна, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 10.1. договору (в редакції договору №3659/02 від 30.10.2009 року) сторонами встановлено, що договір укладено з 15.11.2006 року до 15.08.2011 року.
Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Пунктом 10.5. договору сторонами встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін при припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Отже, з огляду на зазначене та як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини у встановлений законодавством та договором строк, то, відповідно, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3659 від 15.11.2006 року не припинив своєї дії.
Відповідно до п. 2.4. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю / балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю / балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.
Майно вважається поверненим орендодавцю / балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі.
Таким чином, у разі розірвання або припинення дії договору, умовами договору передбачено обов'язок орендаря по поверненню нерухомого майна шляхом складання акту приймання-передачі.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2011 року сторонами складено акт приймання-передачі (повернення) з оренди нерухомого майна за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, який підписаний та скріплений печатками орендодавця, орендаря та балансоутримувача.
Відповідно до п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.
Враховуючи зазначене та те, що акт приймання-передачі (повернення) майна був підписаний відповідно до вимог чинного законодавства 31.12.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди припинив свою дію з 31.12.2011 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про невірно вказану дату, в зазначеному вище акті, звільнення нерухомого майна відхиляються, оскільки відповідачем в порядку ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України належним чином не обгрунтовано, що він звільнив нерухоме майно за договором раніше.
Також, слід зауважити, що при підписанні вказаного акту скаржник погодився із датою 31.12.2011 року. В той же час, доводи про те, що дату в акті було вказано значно пізніше відхиляються судом, оскільки скаржник не зобов'язаний був підписувати акт не належним чином оформлений.
Відповідно до п. 5.14. договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.
Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Таким чином, враховуючи все вище викладене, судом першої інстанції правомірно нарахована заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за листопад та грудень 2011 року у розмірі 2 201,86 грн., оскільки нерухоме майно відповідачем звільнено за актом 31.12.2011 року.
Також, посилання скаржника про неправомірну відмову судом першої інстанції клопотанні про виклик для участі у справі директора ТОВ «Торговий дім «Ніса» та заступника начальника директора відділення Фонду державного майна України по місту Києву колегією суддів відхиляються, оскільки ТОВ «Торговий дім «Ніса» та ДМ по місту Києву є сторонами по справі і їх представники надали пояснення в судових засіданнях щодо обставин на які послався у клопотанні скаржник.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-3/17282-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-3/17282-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року у справі №5011-3/17282-2012 залишити без змін.
3. Справу №5011-3/17282-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Майданевич А.Г.