іменем україни
20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відновлення порушеного права,
та зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про поділ квартири в натурі,
за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2012 року,
У лютому 2008 році ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з вищевказаним позовом, в якому просили відновити належне їм право на користування підсобним приміщенням АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачів звільнити вказане приміщення від сантехнічних приладів та привести його у первісний стан для загального користування.
В обґрунтування позовних вимог послались на те, що вони є співвласниками комунальної квартири АДРЕСА_1, службові приміщення знаходяться у їх спільному користуванні. Зазначили, що у 2006 році ОСОБА_7 без їх згоди самостійно зайняла приміщення № 12 площею 5,3 кв.м. та переобладнала його під ванну кімнату індивідуального користування, у зв'язку з чим просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У липні 2008 року ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з вищевказаним зустрічним позовом, в якому просили розподілити спірну квартиру на дві ізольовані, враховуючи технічну можливість розподілу з урахуванням наявності двох самостійних виходів.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог послались на те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування спільними приміщеннями загального користування. Зазначили, що відповідачі за зустрічним позовом користуються спільними приміщеннями у більшому розмірі ніж їх частки у праві спільної часткової власності, створюють для їх сім'ї побутові незручності та труднощі у користуванні їх часткою у спільній загальній площі, у зв'язку з чим просили задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відновлення порушеного права задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звільнити приміщення АДРЕСА_1 від сантехнічних приладів та відновити його у первісний стан для можливості загального користування.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про поділ квартири в натурі відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відновлення порушеного права відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ квартири в натурі задоволено.
Проведено розподіл квартири АДРЕСА_1 в натурі.
Виділено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 на їх ідеальну частку, що складає 62/100 частин у квартирі АДРЕСА_1 наступні приміщення:
- житлову кімнату № 2 площею 29,8 кв.м.;
- житлову кімнату № 14 площею 12,8 кв.м.;
- житлову кімнату № 16 площею 25,1 кв.м.;
- житлову кімнату № 1 площею 8,4 кв.м.;
- шафи № 15 площею 1,0 кв.м.;
- шафи № 17 площею 1,0 кв.м.;
- кухні № 12 площею 8,0 кв.м.;
- ванни № 13 площею 3,3 кв.м.;
- коридор № 13 площею 2,7 кв.м.;
- частину коридору № 7 площею 6,5 кв.м.;
- вбиральні площею 1,2 кв.м.
загальною площею 99,8 кв.м., що на 2,1 кв.м. (29,8+12,8+25,1+8,4+1,0+1,0+8,0+3,3+2,7+6,5+1,2) менше, ніж припадає на їх ідеальну частку.
Виділено ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на їх ідеальні частки на 38/100 частин у квартирі АДРЕСА_1
- житлову кімнату № 3 площею 25,5 кв.м.;
- житлову кімнату № 4 площею 16,8 кв.м.;
- ванну № 5 площею 4,1 кв.м.;
- вбиральню № 6 площею 1,3 кв.м.;
- шафу № 9 площею 0,7 кв.м.;
- коридор № 11 площею 3,1 кв.м.;
- балкон площею 0,7 кв.м.;
- частину коридору № 8 площею 0,5 кв.м.;
- частину коридору № 10 площею 6,1 кв.м.;
- частину коридору № 7 площею 4,1 кв.м.
загальною площею 64,9 кв.м. (25,5+16,8+4,1+1,3+8,5+0,7+8,0), що на 2,1 кв.м. більше, ніж припадає на їх ідеальну частку.
Для здійснення запропонованого варіанту поділу присуджено провести наступні переобладнання:
1. в приміщенні № 1 здійснити заміну вхідного дверного блоку, зменшивши ширину дверного прорізу з 1,5 м на 1,3 м.;
2. улаштувати вбиральню в приміщенні шафи з улаштуванням унітазу та підключенням до каналізаційної та водопровідної мереж;
3. в приміщенні № 11 перенести балконний блок та встановити блок;
4. демонтувати перегородки між приміщеннями № 11 та № 10, № 10 та № 13, № 10 та № 9, № 8 та № 7, № 10 та № 8, № 9 та № 8, частково № 10 та № 12;
5. улаштувати дверний проріз між приміщеннями № 9 та № 3;
6. демонтувати дверний проріз між приміщеннями № 7 та № 3;
7. улаштувати полегшені перегородки між приміщеннями № 10 та № 12, № 9 та № 8, № 9 та № 7 переобладнавши, таким чином, у приміщення:
- кухні площею 8,0 кв.м.;
- кухні площею 8,0 кв.м.;
- ванни площею 3,3 кв.м.;
- коридору площею 6,5 кв.м.;
- коридору площею 8,5 кв.м.
8. улаштувати перегородку в приміщенні № 14 переобладнавши, таким чином, у приміщення:
- житлової кімнати площею 12,8 кв.м.;
- коридору площею 2,7 кв.м.
9. улаштувати дверні прорізи між приміщеннями № 12 та № 13, № 8 та № 13, № 7 та № 13.
Зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11 улаштувати міжкімнатну перегородку між трикімнатною та двокімнатною квартирою і провести переобладнання, зазначені у пунктах 1, 2, 6, 7, 14.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги заявників та заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, керувався положення ст. 321, 358, 364, 368 - 370, 382, 383 ЦК України і виходив із того, що перепланування та переобладнання повинно бути здійснено з дотриманням вимог ст. 152 ЖК УРСР, тобто виключно за наявності належно оформленого відповідного рішення, дозволу виконавчого комітету місцевої ради на проведення такого переобладнання і перепланування та узгодження з Державною пожежною інспекцією та газовим господарством, які у відповідачів за первісним позовом відсутні, а тому останні повинні відновити самочинно переобладнане спірне приміщення у первісний стан для можливості його загального користування.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог, керувався положеннями ст. ст. 355, 356, 358, 364, 367, 372 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 100 ЖК УРСР, та врахувавши судову технічно-будівельну експертизу № 9881 від 29 лютого 2012 року, дійшов висновку, що при наданому варіанті розподілу квартири належна кожному із співвласників жила площа не зміниться, а тому виділені сторонам ізольовані жилі та інші приміщення можуть використовуватися як окремі квартири, що мають самостійні виходи.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України).
За приписами ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ в натурі частки із майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а також на поділ спільного майна, за умови, що запропонований варіант поділу є припустимим і технічно можливим без заподіяння шкоди господарському призначенню майна та інтересам інших співвласників.
Положеннями ч. 1 ст. 100 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів (ст. 152 ЖК України).
Пунктами 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що поділ жилого будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності на будинок можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), що відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати у такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме:
- ОСОБА_3 відповідно до договору міни від 26 червня 2007 року належить 23/200 частин;
- ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 26 червня 2007 року належить 23/200 частин;
- ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно до договору міни від 26 червня 2007 року належить 15/200 частин;
- ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва про право власності від 14 жовтня 1997 року належить 62/100 частин (а.с. 5 - 7).
За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5065 від 19 жовтня 2010 року, проведеної під час розгляду цієї справи, встановлено технічну можливість поділу спірної квартири у відповідності до розміру часток співвласників згідно запропонованого робочого проекту архітектурно-проектного бюро «Місто» за умови приведення планувальних рішень у відповідність до вимог будівельних норм (а.с. 165-172).
З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що встановивши вищевказані обставини справи місцевий суд дійшов правильного висновку, що перепланування та переобладнання повинно бути здійснено з дотриманням вимог ст. 152 ЖК УРСР, тобто виключно за наявності належно оформленого відповідного рішення, дозволу виконавчого комітету місцевої ради на проведення такого переобладнання і перепланування та узгодження з Державною пожежною інспекцією та газовим господарством, які у відповідачів за первісним позовом відсутні.
При цьому, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки позивачі за зустрічним позовом після перепланування спірної квартири не зверталися до виконавчого комітету для отримання дозволу на проведення такого перепланування, а тому їх право на перепланування після отримання відповідного дозволу не порушено.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд не встановивши нових обставин справи та жодних порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі, вдався до переоцінки письмових доказів, які були досліджені місцевим судом з додержанням норм процесуального права, помилково взявши за основу листи Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» та ГУ МНС України у Харківській області, із яких вбачається, що останні лише не заперечують проти проведення розподілу спірної квартири.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги та не врахував, ухвалюючи нове рішення у справі, що згідно висновку вищевказаної експертизи запропонований варіант міг бути здійснений відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва», для чого необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції ДАСК при наявності дозволу виконкому місцевої ради, газового господарства і держпожінспекції.
У порушення вимог ст. ст. 212, 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, вищезазначених вимог закону до уваги не взяв та дав невірну оцінку наданим доказам у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2012 року скасувати, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2011 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк