20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Штелик С.П.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Касьяна О.П., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Олевського РВУ МВС України в Житомирській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2012 року,
У травні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Житомирського регіонального управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому, посилаючись на невиконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, просив звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить відповідачам на праві власності у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 червня 2008 року у розмірі 79 677 грн. 62 коп.
ОСОБА_6 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, про визнання недійсним договору іпотеки від 12 червня 2008 року, посилаючись на те, що при укладанні договору іпотеки від 12 червня 2008 року не було отримано згоди органу опіки та піклування на вчинення цього правочину, просила визнати недійсним договір іпотеки від 12 червня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Житомирського регіонального управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 23 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2012 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано договір іпотеки № ZRMWGA 00004403 від 12 червня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, недійсним. Вирішено питання про судові витрати на користь держави.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління» про звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольняючи позов ОСОБА_6 про визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з того, що укладаючи договір іпотеки на квартиру, право користування якою має неповнолітній син ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, сторони зазначеної угоди не отримали згоди органу опіки та піклування на вчинення цього правочину, що тягне за собою недійсність угоди.
Проте з таким висновком судів погодитися не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Системний аналіз ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи другої інстанції при новому розгляді справи.
Установлено, що 12 червня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 00004403, на підставі якого ОСОБА_3 отримав у кредит 58 650 грн. зі строком повернення до 13 червня 2018 року.
На забезпечення виконання вказаного зобов'язання, в цей же день між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить їм на праві власності (а.с. 17 - 22).
Пунктом 33.3 договору іпотеки встановлено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцям ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності № 222 від 06 липня 1994 року.
Таке свідчить про те, що право іпотекодавців, у тому числі і ОСОБА_3, на предмет іпотеки виникло задовго до укладання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_6, а відтак ОСОБА_3 вправі розпоряджатись належною йому частиною спірної квартири на власний розсуд, у тому числі і шляхом передачі в іпотеку без згоди своєї дружини ОСОБА_6
Скасовуючи попередні судові рішення, що були ухвалені у даній справі суд касаційної інстанції вказував на те, що при новому розгляду справи судам необхідно з'ясувати місце реєстрації ОСОБА_6 та встановити, за якою адресою зареєстрований неповнолітній ОСОБА_7; встановити, якими доказами підтверджувалося проживання указаних осіб у спірній квартирі на момент укладання договору іпотеки.
Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що довідка Олевської міської ради, яка була надана ОСОБА_6 до суду та яка була використана судом, як доказ проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спірній квартирі, відсутня інформація про реєстрацію осіб, зазначених у довідці за вказаною адресою. Більше того ця довідка видана для подання до органів соціального захисту і за своєю формою не відповідає вимогам, встановленим правилами про реєстрацію місця проживання громадян України.
Ухвалюючи рішення після скасування судових рішень, як доказ проживання вказаних осіб у цій квартирі, суди вказують на наявність реєстрації в зазначеній квартирі ОСОБА_3, про те не зазначають, яким чином це доводить проживання малолітнього сина у вказаному житлі тоді як ОСОБА_6 має реєстрацію в квартирі за іншою адресою.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 повідомляв банк або нотаріуса при вчиненні договору іпотеки про проживання в спірній квартирі малолітнього сина - ОСОБА_7, як не містять доказів відповідно до яких останні могли довідатись про проживання останнього у цій квартирі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суд у черговий раз не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи банка належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростували ці доводи обмежився лише поясненнями та доказами, наданими ОСОБА_3 та ОСОБА_6, таким чином обмеживши права банка; суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції повторно в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи та прийшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід звернути увагу судів на роз'яснення, що містяться в п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.П. Штелик
Судді: М.В. Дем'яносов
О.П. Касьян
В.М. Коротун
О.В. Попович