01 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою в інтересах ОСОБА_2, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року,
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 84 роки померла її мати - ОСОБА_4. 13 серпня 2003 року секретарем Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_5 посвідчений заповіт її матері ОСОБА_4 Згідно тексту зазначеного заповіту мати заповіла онуці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,60 га, яка належала померлій на праві власності. Відповідно до акту № 267 від 06.04.2011 року посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 хворіла шизофренією параноїдальної форми.
З огляду на зазначене, позивачка вважала, що на момент складання заповіту 13.08.2003 року ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв'язку з чим просила визнати вищезазначений заповіт недійсним.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 від 13.08.2003 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
С.О. Карпенко