іменем україни
13 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника
суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,
Лесько А.О., Черненко В.А.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про неналежне виконання умов договору, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 квітня 2012 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 21 травня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на строк з 21 травня 2008 року по 21 травня 2018 року, у розмірі 28 797 дол. США. Станом на 14 січня 2011 року вона достроково, відповідно до умов договору, сплатила всі кошти та звернулася до банку із заявою про надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором, однак отримала довідку про існуючу заборгованість по сплаті винагороди за резервування ресурсів в сумі 3 507,34 дол. США. Позивач з такою сумою боргу не згодна, а тому просила визнати неправомірними дії банку щодо вимоги сплати коштів в сумі 3 507,34 дол. США неправомірними за період після 14 грудня 2011 року, коли було здійснено погашення кредиту, зобов'язати
відповідача видати довідку про повне виконання зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, виключити майно з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, визнати кредитний договір та договір іпотеки такими, що припинив свою дію з 15 грудня 2011 року, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь судові витрати.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 квітня 2012 року, позов задоволено. Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірними, що виражаються у визначенні до сплати ОСОБА_3, суми винагороди за резервування ресурсів (комісії за дострокове погашення) за кредитним договором від 21 травня 2008 року в розмірі 3 507,34 дол. США за період після 14 грудня 2011 року, дати дострокового погашення кредиту. Визнано зобов'язання ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором такими, що є виконаними і вказаний договір припинив свою дію з 15 грудня 2011 року. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати довідку про одержання в повному обсязі виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором. Визнано договір іпотеки квартири від 22 травня 2008 року таким, що втратив свою дію з 15 грудня 2011 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 21 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 28 797 дол. США, а ОСОБА_3 зобов'язалася прийняти, належним чином використати та не пізніше 21 травня 2018 року повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також інші платежі в порядку, на умовах та у строки визначені кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем та ОСОБА_3 - іпотекодавцем 22 травня 2008 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме, трикімнатна квартира.
Судами також установлено, що 14 січня 2011 року позивач погасила повністю суму отриманого кредиту, суму відсотків, суму винагороди - достроково. Можливість дострокового погашення кредиту, передбачена п. 2.4.1 кредитного договору, при цьому позивач зобов'язаний сплатити банку суму відсотків, суму винагороди відповідно до п. 8.1 цього договору. Також судами взято до уваги, що пунктом 3.6 кредитного договору, укладеного між сторонами, щомісячна сплата винагороди встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п. 8.1) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому,незалежно від кількості днів, що пройшло від дня останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту винагорода сплачується у вказаному розмірі.
Отже, встановлення передбаченої кредитним договором суми винагороди обмежується терміном до дати повного погашення кредиту. При цьому відсутні будь-які додаткові умови, що пов'язують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення.
Крім того, згідно п. 3.3 кредитного договору нарахування винагород, передбачених зокрема, п. 8.1, здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в п. 7.1. Разом з тим, пунктом 7.1 даного кредитного договору вказане положення не врегульовано. Нарахування винагороди за резервування ресурсів у даному конкретному випадку повинно здійснюватись у відповідності до вимог, зокрема, п. п. 3.6 та 4.2 кредитної угоди - до дня повного погашення кредиту за фактичну кількість днів резервування коштів.
Згідно умов п. 4.1 кредитного договору резервування коштів здійснюється для виконання зобов'язань за даним договором із наданням права позичальнику на використання, у випадку дострокового погашення кредиту позичальник, виконуючи власні зобов'язання, втрачає потребу у подальшому використанні зарезервованих коштів. А тому, за умовами п. 4.4 кредитного договору винагорода за резервування ресурсів, що нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), повинна нараховуватися до дати фактичного погашення кредитних зобов'язань у випадку дострокового його виконання.
Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Так, згідно п. 4.3 договору нарахування винагороди здійснюється на суму зарезервованих ресурсів за фактичну кількість днів резервування ресурсів, виходячи з 360 днів у році. Дата погашення у часовий інтервал нарахування винагороди не включається. Розрахунок винагороди за резервування ресурсів здійснюється щоденно з моменту підписання договору.
Згідно п. 4.4 договору при останньому погашенні винагорода за резервування ресурсів нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), при цьому сумою зарезервованих ресурсів вважається сума вказана у графіку погашення кредиту.
Пунктом 2.4 договору визначено, що позичальник має право здійснювати дострокове погашення кредиту. При цьому позичальник зобов'язаний сплатити банку суму відсотків, суму винагороди, відповідно до п. 8.1 договору.
Відповідно до п. 8.1 договору, позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів.
Суди ухвалюючи рішення не врахували того, що винагорода за резервування ресурсів нараховується одночасно з видачею кредитних коштів на всю суму наданого кредиту та весь строк дії договору, який зазначено у п. 8.1 договору, а саме до 21 травня 2018 року, але сплачується щомісячно. У разі дострокового погашення кредиту боржник повинен сплатити винагороду за резервування у повному обсязі.
Позивачка при укладенні договору мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суди вирішуючи спір у порушення вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України вказані обставини та положення закону залишили поза увагою, належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та у достатній мірі не перевірили доводи, які мають значення для правильного вирішення спору, не врахували, що сторони передбачили у договорі виплату зазначеної винагороди за дострокове повернення кредиту.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 13 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко