6 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,
Олійник А.С., Остапчука Д.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2012 року,
У лютому 2012 року позивач звернувся до суду із указаним позовом, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 2 525 884 грн., в тому числі 2 268 142 грн. 33 коп. основного боргу, 218 835 грн. 35 коп. - пені та 42 355 грн. 23 коп. - три проценти річних від простроченої суми .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого відповідачу надано позику в розмірі 900 443 грн. 25 коп. строком до 31 грудня 2010 року. У визначений договором строк та на його письмову вимогу від 20 січня 2011 року відповідач кошти за договором позики не повернув.
25 березня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору безпроцентної позики, за умовами якої позивач додатково надав відповідачу позику в розмірі 1 367 699 грн. 08 коп., а відповідач зобов'язався повернути надані йому грошові кошти за погодженим графіком: п'ятьма рівними щомісячними платежами в строк відповідно до 31 березня 2011 року, до 30 квітня 2011 року, до 31 травня 2011 року, до 30 червня 2011 року і до 31 липня 2011 року.
У встановлений договором строк відповідач грошові кошти не повернув, а тому вони підлягають стягненню на його користь із урахуванням неустойки та трьох процентів річних від простроченої суми.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 2 529 332 грн. 91 коп., з яких 2 268 142 грн. - основний борг, 218 835 грн. 35 коп. - пені, 42 355 грн. 23 коп. - три проценти річних від простроченої суми. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 900 443 грн. 25 коп., пеню - 208 828 грн. 04 коп., три проценти річних від простроченої суми - 40 778 грн. 97 коп., а всього - 1 150 050 грн. 26 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов повністю та стягуючи із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до договору позики та додаткової угоди до нього відповідач зобов'язався повернути кошти до 31 липня 2011 року, але зобов'язання за вказаним договором позики не виконав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до п. 2 додаткової угоди позичальник має видати позикодавцю відповідну розписку про отримання повної суми додаткової позики. Така розписка про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 1 367 699 грн. 08 коп. у позивача відсутня. Таким чином, додаткова угода від 25 березня 2011 року в частині надання додаткової позики в сумі 1 367 699 грн. 08 коп. відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України є неукладеною, оскільки позивач не довів передачу ним ОСОБА_4 в позику грошових коштів у сумі 1 367 699 грн. 08 коп.
Із такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2008 року сторони уклали договір безпроцентної позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу в тимчасове користування грошові кошти на безоплатній (безпроцентній) основі в розмірі 900 443 грн. 25 коп.
Пунктом 2.2. договору позики визначено, що передання позичальнику грошової суми в розмірі позики підтверджується розпискою позичальника.
Згідно із розпискою від 11 серпня 2008 року, яка є додатком № 1 до договору позики ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 900 443 грн. 25 коп. і зобов'язався повернути позику в повному розмірі до 31 грудня 2010 року, або на першу вимогу позикодавця протягом 10 банківських днів з дня пред'явлення відповідної вимоги.
20 січня 2011 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення позики у встановлений договором строк.
25 березня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору безпроцентної позики від 11 серпня 2008 року, відповідно до якої сторони домовилися внести до договору зміни та доповнення, згідно із якими додатково до грошових коштів, які були передані позикодавцем позичальнику в якості позики за договором, позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 1 367 699 грн. 08 коп., а позичальник зобов'язується повернути позику в повному розмірі п'ятьма рівними платежами в строк відповідно до 31 березня 2011 року, 30 квітня 2011 року, 31 травня 2011 року, 30 червня 2011 року і до 31 липня 2011 року.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору безпроцентної позики від 11 серпня 2008 року позичальник має видати позикодавцю відповідну розписку про отримання повної суми додаткової позики.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей та його укладення у належній формі може бути підтверджено розпискою позичальника.
Пунктом 2 додаткової угоди до договору безпроцентної позики від 11 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визначено, що шляхом підписання цієї додаткової угоди позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця повну суму додаткової позики, про що позичальник має видати позикодавцю відповідну розписку.
Із положень ст. ст. 1046, 1047 ЦК випливає, що складання позикодавцем чи позичальником розписки або іншого документа, що посвідчує передання позичальнику грошових коштів є правом сторін, а не їх обов'язком.
Із змісту п. 2.2. додаткової угоди до договору позики від 11 серпня 2008 року випливає, що видача позичальником позикодавцю розписки про отримання коштів у розмірі 1 367 699 грн. 08 коп. є необов'язковою, оскільки факт передачі таких коштів підтверджується підписанням сторонами додаткової угоди до договору позики.
Таким чином, відсутність розписки про передачу позивачем відповідачу коштів за додаткової угодою до договору безпроцентної позики від 11 серпня 2008 року за умови укладення письмового договору позики, яким підтверджується передача грошей ОСОБА_3 ОСОБА_4, не може свідчити про його неукладення.
За змістом положень ч. 1 ст. 1053 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача заперечував проти позову, зазначавши, що ОСОБА_4 не укладав із ОСОБА_3 договорів позики та додаткових угод до таких договорів, не отримував від позивача грошових коштів за договором позики (а.с. 52). Відповідні твердження представником відповідача викладено і в запереченнях на касаційну скаргу.
У порядку забезпечення доказів на підставі ст. 143 ЦПК України представник відповідача просив суд першої інстанції призначити судову почеркознавчу експертизу у справі, заперечуючи підписання відповідачем договору позики та додаткової угоди до нього, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.(а.с. 53). Суд першої інстанції визнав явку відповідача у судове засідання обов'язковою, але останній у судові засідання не з'являвся, у зв'язку із чим суд неодноразово оголошував перерви в її розгляді.
Згідно із вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання представника відповідача на не укладення сторонами договору позики та додатків до нього, неотримання відповідачем коштів від позивача не спростовує висновки суду першої інстанції про укладення сторонами договору позики та задоволення позову, оскільки відповідач не спростував позовні вимоги належними та допустимими доказами.
Стаття 1049 ЦК України встановлює обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У випадку порушення договору позичальником наступають наслідки, встановлені ст. 1050 ЦК України, зокрема якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову повністю, відповідає нормам матеріального та процесуального права та встановленим обставинам у справі.
Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.О. Кузнєцов
Судді: В.І. Мартинюк
М.І. Наумчук
А.С. Олійник
Д.О. Остапчук