ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/17832-2012 20.02.13
За позовомФастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр»
простягнення збитків у розмірі 118 772,59 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Марченко О.В.
від прокуратури:Манжай М.С
Фастівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (надалі - «Товариство») про стягнення збитків у розмірі 118 772,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач набув у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Фастів, Промвузол, проте належним чином не зареєстрував право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться таке нерухоме майно, у зв'язку з чим завдав позивачу збитків у розмірі 118 772,59 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.01.2013 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. розгляд справи відкладено до 04.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представників сторін, прокурора та невиконанням ним вимог ухвали суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. розгляд справи відкладено до 20.02.2013 р. у зв'язку із неявкою позивача та невиконанням ним вимог ухвали суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на недоведеність прокурором факту неправомірного користування відповідачем спірною земельною ділянкою.
Представник прокуратури в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Рішенням господарського суду Київської області від 02.08.2010 р. у справі №18/106-10 позов ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» задоволено повністю, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 23.06.2010 р. між ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр», ТОВ «ЛАУРУС ІНДУСТРІЯ» та ВАТ «Факел»; визнано за ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» прово власності на нерухоме майно загальною площею 2 213,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Фастів, Промвузол.
Рішенням Фастівської міської ради Київської області №18/109-VI від 14.12.2010 р. передано земельну ділянку площею 3,0239 га в оренду терміном на 5 років для здійснення виробничої діяльності Товариства в м. Фастів, Промзона «Завокзалля», із застосуванням коефіцієнту підвищення для встановлення орендної плати « 3»; доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки, а Товариству зареєструвати в місячний термін договір такий оренди земельної ділянки.
24.02.2012 р. на виконання вказаного рішення Фастівської міської ради Київської області №18/109-VI від 14.12.2010 р. між Фастівською міською радою Київської області (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди землі (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель, споруд промислових підприємств (для здійснення виробничої діяльності), яке знаходить у м. Фастів, вул. Поліграфічна, 4-А. Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Фастові Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2012 р. за №321120004000260.
У зв'язку із значною затримкою у реєстрації та оформлення Товариством права користування земельною ділянкою, Фастівською міжрайонною прокуратурою Київської області 20.05.2011 р. та 29.02.2012 р. було внесено до виконавчого комітету Фастівської міської ради подання №2778вих та №1127вих про усунення порушень земельного законодавства з метою створення комісії для розрахунку розміру збитків, заподіяних орендодавцю за Договором.
Актами Комісії з питань визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам №1 від 15.11.2011 р. та №18 від 05.03.2012 р., затвердженими міським головою, було вирішено стягнути з Товариства неодержаний дохід, який не надійшов до місцевого бюджету міста Фастів за земельну ділянку по вул. Поліграфічна, 4-А площею 3,0239; зобов'язано Товариство здійснити відшкодування таких коштів не пізніше 1 місяця з моменту підписання акту.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокурора, підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті неодержаного позивачем доходу за користування спірною земельною ділянкою в розмірі 118 772,59 грн.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Умовами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням Фастівської міської ради Київської області №18/109-VI від 14.12.2010 р. Товариству передано земельну ділянку площею 3,0239 га в оренду терміном на 5 років для здійснення його виробничої діяльності в м. Фастів, Промзона «Завокзалля».
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Абзацом 1 частини 5 статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Обов'язок вносити плату за землю передбачено статтею 1 Закону України «Про оренду землі», згідно якої оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати.
Відповідно до умов статті 16 Закону України «Про оренду землі» підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.
В той же час, ухилення юридичних осіб, які здійснюють використання земельних ділянок від укладення договору оренди, позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати.
24.02.2012 р. на виконання вказаного рішення Фастівської міської ради Київської області №18/109-VI від 14.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Фастові Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2012 р. за №321120004000260.
Таким чином, з моменту прийняття рішення Фастівською міською радою Київської області №18/109-VI (14.12.2010 р.) до моменту реєстрації Договору згідно з вимогами чинного законодавства, Товариство користувалося спірною земельною ділянкою безоплатно, чим позбавило позивача права отримувати орендну плату у встановленому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Визначення збитків міститься у ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно частини 2 якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміє витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.
Чинне законодавство містить спеціальні норми, якими регулюються порядок визначення розміру та порядку відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття 157 Земельного кодексу України визначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Пунктом 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.
Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 (надалі - «Порядок»), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Згідно з пунктом 3 Порядку, відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Пункт 2 Порядку встановлює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із значною затримкою у реєстрації та оформлення Товариством права користування земельною ділянкою, Фастівською міжрайонною прокуратурою Київської області 20.05.2011 р. та 29.02.2012 р. було внесено до виконавчого комітету Фастівської міської ради подання №2778вих та №1127вих про усунення порушень земельного законодавства з метою створення комісії для розрахунку розміру збитків, заподіяних орендодавцю за Договором.
Відповідно до аб. 4 п. 2 Порядку результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Актами Комісії з питань визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам №1 від 15.11.2011 р. та №18 від 05.03.2012 р., затвердженими міським головою, було вирішено стягнути з Товариства загальний неодержаний дохід у розмір 118 772,59 грн., який не надійшов до місцевого бюджету міста Фастів за земельну ділянку по вул. Поліграфічна, 4-А площею 3,0239; зобов'язано Товариство здійснити відшкодування таких коштів не пізніше 1 місяця з моменту підписання акту.
Вказані збитки були розраховані за фактичне користування Товариством земельною ділянкою у період з 14.01.2011 р. по 01.08.2011 р. (акт №1 від 15.11.2011 р.) та у період з 01.08.2011 р. по 24.02.2012 р. (акт №18 від 05.03.2012 р.).
Умовами пункту 5 Порядку встановлено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів сплати на користь Фастівської міської ради збитків у розмірі 118 772,59 грн. у вигляді неодержаного доходу за користування земельною ділянкою загальною площею 3,0239 га під існуючими будівлями для здійснення виробничої діяльності в м. Фастів на території промзони «Завокзалля» у строк до 05.04.2012 р. (протягом 1 місяця після затвердження акту №18).
З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом наявності всіх складових цивільного правопорушення відповідача, а розрахунок збитків позивачем здійснювався з урахуванням положень Порядку, позовні вимоги позивача про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків у розмірі 118 772,59 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Враховуючи викладене, Фастівський міжрайонний прокурор Київської області правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Фастівської міської ради Київської області.
Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
За таких обставин, судовий збір у розмірі 2 375,45 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 21640229) на користь Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1; ідентифікаційний код 34446857) збитки у розмірі 118 772 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 59 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 21640229) в дохід Державного бюджету України судовий збір 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 45 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.02.2013 р.
Суддя В.П. Босий