Справа № 1206/6143/12 р.
Провадження № 2/410/117/13 р.
22.01.2013 року м. Брянка
Брянківській міський суд Луганської області
у складі: головуючого судді -Крупинської О.Ю.
при секретарі -Бахтіній Н.І.
за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, адвоката відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про визнання договору позики дійсним, визнання права власності, -
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій посилалася на те, що 01 листопада 2012року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким вона позичила відповідачу 25000 грн. Згідно вимог ст.1046 ЦК України, договір позики набув чинності з моменту передання грошових коштів, тобто з 01.11.2012р. Згідно умов Договору позики від 01 листопада 2012року відповідач повинен був повернути зазначену суму позики до 01 грудня 2012року. Відповідач позичену суму не повертає. На її неодноразові звернення до нього з приводу повернення грошей відповідав, що в нього скрутне матеріальне становище, потрібні кошти відсутні і коли зможе повернути позику напевне сказати не може. Відповідно до ст.204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність вищевказаного договору від 01.11.2012 року прямо не встановлена законом, рішення суду про визнання його недійсним не приймалося, за таких підстав, ця угода є дійсною та обов"язковою для виконання її сторонами. Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором від 01.11.2012року в сумі 25000грн. Згодом позивачка уточнила позовні вимоги: у зв"язку з тим, що 30.11.2012року між нею та ОСОБА_2 був укладений додаток №1 до договору позики, згідно з яким ОСОБА_2 у випадку неможливості повернути гроші по договору позики грошових коштів від 01.11.2012року в сумі 25000 грн. відповідає своїм майном - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. позивачка просить : визнати договір позики від 01.11.2012р і додаток №1 до договору, укладений 30.11.2012року між нею, ОСОБА_1, та відповідачем- ОСОБА_2, дійсним. Визнати за нею, ОСОБА_1, право вланості на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача, адвокат ОСОБА_3, у судовому засіданні пояснила, що її довіритель дійсно отримав у борг від ОСОБА_1 гроші у сумі 25000 грн., зобов"язався повернути їх, але так сталося, що він не має змоги повернути гроши, але він був згоден, що, якщо не зможе повернути борг грішми, то перепише на ОСОБА_1 квартиру. Коли ОСОБА_1 звернулась до нього з вимогою повернути борг, він вирішив, що на цей час у нього немає грошей ані для того, щоб віддати борг, ані для того, щоб переписати квартиру на ОСОБА_1, тому відповідач не заперечує проти позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні надав пояснення, що дійсно взяв у борг у ОСОБА_1 гроші - 25000 грн., але виникли фінансові труднощі і він може повернути цю суму, але не в найближчий
час,тому для нього більш прийнятний варіант повернути борг- це віддати квартиру. Сам він живе в іншому місті.
Суд, дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 626 ЦК України - Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України- За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України - на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до договору займу, укладеного 01.11.2012 року, ОСОБА_2 взяв в борг гроші у ОСОБА_1 в сумі 25000,00 грн. та зобов'язується повернути їх у строк до 01.12.2012 року, (а.с.16)
Згідно додатку до договору займу від 01.11.2012 року, укладеного 30.11.2012 року сторони визначили, що у випадку невиконання обов"язків по договору займу ОСОБА_2 несе відповідальність своїм майном, а саме: квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, (а.с.16а).
Аналізуючи зміст письмової угоди сторін від 01.11.2012 року, суд дійшов висновку про те, що договір займу від 01.11.2012 року та доповнення до нього від 30.11.2012 року є належним доказом, виходячи з того, що у даній угоді вказано: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка отримана у борг, строк повернення вказаної суми та особистий підпис позичальника та займодавця, тобто, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договорів позики, що свідчить про укладення сторонами договору позики, за яким ОСОБА_2, що не заперечується сторонами, не виконав у повному обсязі зобов'язання про повернення боргу.
Згідно з вимогами ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України - Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До того ж, згідно ч.1 ст.530 ЦК України, - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст.611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна умов або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни -ст. 653 ЦК України.
Відповідно до додатку до договору займу від 30.11.2012р. сторонами досягнута домовленість про зміну умов договору у разі неповернення позичальником ОСОБА_2 грошового боргу. Тобто, передбачена зміна умов щодо предмета виконання зобов'язання, а саме - відповідальність відповідача ОСОБА_2 за договором позики у разі його невиконання своїм нерухомим майном, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з відповіддю Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації"м. Брянка, власником квартири на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Брянківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в БТІ за № 139/3989, (а.с.17).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не виконав умови договору позики, укладеного між ним та ОСОБА_1, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає за необхідне визнати договір позики від 01.11.2012р і додаток №1 до договору, укладений 30.11.2012року між ОСОБА_1 та відповідачем- ОСОБА_2., дійсним. За таких обставин, оскільки позивач не порушив закон, його дії не суперечать вимогам ст. 328 ЦК України, то за ним можливо визнати право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 328, 509, 526, 530, 611, 625-628, 651, 653, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним, визнання права власності - задовольнити.
Визнати дійсним договір позики від 01.11.2012 року з додатком №1 від 30.11.2012 року до договору, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Брянківський міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.Ю.Крупинська