Справа № 333/393/13- к
Пр. № 1-кп/333/151/13
20 лютого 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Наумової І.Й.,
при секретарі: Кунець В.В.,
за участю прокурора: Скляренко Л.М.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 1-кп/333/151/13 про обвинувачення:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки
м. Запоріжжя, українки, громадянки України, не працюючої, має неповну середню освіту, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженої:
- 22.08.2012 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України до 80 годин громадських робіт
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст. 389 КК України,
Судовим слідством, суд -
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1, маючи намір на ухилення від відбування громадських робіт, будучи раніше засудженою 22.08.2012 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України до 80 годин громадських робіт та ознайомившись з порядком та умовами відбування покарання, діючи умисно, не дивлячись на неодноразові виклики та офіційні застереження Жовтневого МВ КВІ Комунарський районний підрозділ УДПтС України в Запорізькій області, ухиляється від відбування призначеного покарання у вигляді 80 годин громадських робіт, встановлених вироком суду.
Ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт виразилося в тому, що ОСОБА_1, ніде не працюючи, згідно графіку та табелю виходу на роботу, відповідно до довідки № 660/1 від 31.10.2012 р. КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР допустила невихід на роботу 04 та 05 жовтня 2012 року без поважних причин, а з 15.10.2012 р. на проходження громадських робіт до КСП «Запоріжзеленгосп» ЗОР, куди вона була направлена згідно направлення для відбування призначеного вироком суду покарання №6408 від 20.09.2012 р. Жовтневим МВ КВІ Комунарського районного підрозділу УДПтС України в Запорізькій області, не з'являється, хоча має таку можливість, так як була офіційно направлена до вказаного підприємства для виконання вироку суду.
Таким чином, умисні дії обвинуваченої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кваліфіковані за ч.2 ст.389 КК України як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Під час судового провадження між прокурором прокуратури Комунарського району м.Запоріжжя і обвинуваченою ОСОБА_1 13 лютого 2013 року укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 повністю визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, а також зобов'язалася беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.2 ст. 389 КК України у виді 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання, на підставі ст. 75,76 КК України, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням, на підставі ст. 76 КК України, обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винуватою, віднесений до невеликою тяжкості, а отже угода відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.ч.4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст. ст. 75, 76 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачена ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_1
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України суд, -
Угоду від 13 лютого 2013 року по кримінальному провадженню № 1-кп/333/151/13 про
визнання винуватості укладену між прокурором прокуратури Комунарського району м.Запоріжжя ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 - затвердити.
Визнати ОСОБА_1 винуватою за ч.2 ст. 389 КК України та призначити узгоджене покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_1 після набрання вироку законної сили - скасувати.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя Комунарского районного суду
м.Запоріжжя І.Й.Наумова