28.02.2013 103/355/13- ц
28 лютого 2013 року м. Бахчисарай, АРК
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Нікіщенко М.І.
при секретарі Лагута С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
22.01.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вимоги мотивовані тим, що відповідач є батьком дітей, але кошти на її утримання не надає. Просила стягнути аліменти в розмірі 1500 грн.
В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1\2 частки його заробітку щомісячно.
Відповідач в судове засідання з'явився, не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей в розмірі 1\2 частки всіх видів заробітку щомісячно.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей відповідно серії НОМЕР_3, виданим 12.06.2012 (а.с. 4), серії НОМЕР_4, виданим 19.04.2012 року (а.с. 5), серії НОМЕР_5, виданим 10.10.2006 року (а.с. 6).
Неповнолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживають з матір'ю ОСОБА_1 ОСОБА_2 регулярної матеріальної допомоги позивачці на утримання дітей добровільно не надає. Відповідач офіційно працює в ФОП «ОСОБА_6.», отримує заробітну плату.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. №789-XІІ) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження. Невиплата аліментів на утримання неповнолітніх дітей, на які вони мають право відповідно до законодавства становить порушення їх майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає таке: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини висловив наступну думку: «Поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.
У відповідності зі ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Частинами 1 та 2 ст.183 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У відповідності з вимогами п.1 ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову, тобто з 22.01.2013 року.
Як встановлено судом, відповідач працює, має постійний заробіток.
Передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов'язку утримання дитини судом не встановлено.
Суд вважає, що відповідач зобов'язаний надавати дітям матеріальну допомогу, достатню для задоволення їх розумних потреб, виходячи з віку дітей, стану їх здоров'я , матеріального становища. При цьому суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище відповідача і те, що він є працездатним. Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконує у відношенні своїх дітей передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки з їх утримання, чим порушує права дітей на достатній рівень життя, тому уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 180-184, 191 Сімейного кодексу України; ст. ст. 11, 60, 81, 88, 212- 215, п.1 ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Чирчик, Ташкентської області, Узбецької РСР, працюючого водієм у ФОП «ОСОБА_6.», який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 січня 2013 року і до повноліття старшої дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.(двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.)
Допустити негайне виконання рішення |припуститься|у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :