"02" грудня 2011 р. справа № 2-91/11/0423
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області
на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року
у справі № 2-91/11/0423
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області
про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
30 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, про визнання протиправною бездіяльності відповідача та права позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги, зобов'язання останнього повідомити про розмір пенсії та здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 22 грудня 2010 року.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2011 року позовні вимоги, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 29 червня 2010 року включно, залишено без розгляду.
Постановою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та право позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 30 червня 2010 року по 30 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та у подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції порушено норму процесуального права в частині розподілу судових витрат.
Так, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне виключити частину п'яту резолютивної частини постанови.
Керуючись статтею 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, статтями 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року -змінити, виключивши частину п'яту резолютивної частини постанови.
В іншій частині постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим