Справа № 819/154/13-a
"13" лютого 2013 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
при секретарі судового засідання Яницькій О.Р.,
за участю прокурора Процик Е.Р.,
представника позивача Рибачка П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій,
Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області (далі - територіальне управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.09.2012 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Тернопільській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів, під час якої виявлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення вантажу з порушенням чинного законодавства, а саме: в автомобілі перевізника був не повірений тахограф та відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, про що складено відповідний акт перевірки № 035624 від 06.09.2012 року. На підставі матеріалів перевірки та у зв'язку з встановленням факту порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 6.3 Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, позивачем прийнято постанову № 144439 від 02.10.2012 року про застосування до відповідача на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. 00 коп. Постанову про застосування фінансових санкцій направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, проте фінансові санкції у добровільному порядку відповідачем не сплачені. Прокурор на підставі статті 121 Конституції України, статті 20 Закону України «Про прокуратуру» просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у користь Державного бюджету України фінансові санкції у розмірі 1700 грн. 00 коп.
Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову від 13.02.2013 року (а. с. 23-25), в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, до повноважень Головавтотрансінспекції належить розгляд справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та притягнення до відповідальності винних осіб, у порядку встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відтак, відповідач вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій № 144439 від 02.10.2012 року є виконавчим документом та підлягала примусовому виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Проте територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Тернопільській області не було пред'явлено такий виконавчий документ до виконання у порядку та строки, встановлені законом. Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення фінансових санкцій є неправомірним, так як ніхто двічі не може бути притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення. Також ОСОБА_2 зазначає, що у жовтні 2010 року проводив калібрування тахографа, про що свідчить акт виконаних робіт з обслуговування і ремонту транспортного засобу від 16.10.2010 року, проте такі обставини не були взяті до уваги при прийнятті постанови про застосування фінансових санкцій.
У судовому засіданні прокурор, представник позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у адміністративному позові та пояснили, що на момент проведення перевірки у відповідача був не повірений тахограф. Надана суду відповідачем копія акту виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу не є належним доказом повірки тахографа, проходження перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Також зауважили, що постанова про застосування фінансових санкцій № 144439 від 02.10.2012 року у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржена та є чинною. Прокурор, представник позивача просили позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, проте одночасно з запереченнями проти адміністративного позову від 13.02.2013 року подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 23-24).
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 18.05.2007 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.01.2013 року, відповідач здійснює діяльність у сфері перевезень вантажним автомобільним транспортом (а. с. 11-12).
Державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області на підставі завдання № 048585 від 06.09.2012 року проведено 06.09.2012 року о 13 год. 10 хв. перевірку транспортного засобу марки PENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, водій ОСОБА_3, про що складено акт № 035624 від 06.09.2012 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортом (а. с. 26). Під час перевірки виявлено, що при надані послуг по перевезенню вантажу (запчастин, товарно-транспортна накладна № 28631 від 04.09.2012 року) на момент перевірки в автомобілі був не повірений тахограф та відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушені вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року. З письмових пояснень водія ОСОБА_3, наданих під час перевірки, слідує, що таріровка тахографу проводилася у місті Рівне, проте сертифікату повірки на час перевірки в машині водій не знайшов.
10.09.2012 року територіальним управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області направлено повідомлення № 20-3-05/1-2129 відповідачу про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, про час і місце розгляду справи. Таке повідомлення направлене рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_2 за адресою його місця проживання та вручене адресату 14.09.2012 року (а. с. 27-28).
02.10.2012 року заступником голови ліквідаційної комісії Головавтотрансінспекції - начальником територіального управління Укртрансінспекції України у Тернопільській області прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 144439 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. (а. с. 29). Зазначена постанова направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення та 05.10.2012 року отримана ОСОБА_2 (а. с. 30-31), у встановленому законом порядку не оскаржена, фінансова санкція не сплачена.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що фінансова санкція підлягає до стягнення, з огляду на таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується. Пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005 року № 888 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 року за № 1573/11853, передбачено, що територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.
Територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Територіальні управління у відповідному регіоні мають право перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт; проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт; у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт (пункти 5, 6 Положення).
В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі статтею 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен серед іншого виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до вимог статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зокрема, до інших документів, що передбачені законодавством та є необхідними для автомобільних перевізників (водіїв) є індивідуальна контрольна книжка водія у випадку необладнання вантажного автомобіля діючим та повіреним тахографом. Так, відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за N 811/18106, з змінами і доповненнями, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
До набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (пункт 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів).
Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340 пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого цим наказом, набирає чинності для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн - з 01.06.2013 року.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2, 4 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункти 12, 15 та 21 Порядку).
Порядок прийняття рішень за результатами актів перевірок встановлено вказаним вище Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті: справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення; справа розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункти 25-27 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач належить до категорії автомобільних перевізників, надає послуги по перевезенню вантажів, використовує працю найманого працівника - водія. Під час проведення 06.09.2012 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області перевірки встановлено, що водій, який керував транспортним засобом марки PENAULT MAGNUM, повна маса якого згідно з технічними характеристиками автомобіля 19 т (а. с. 34-39), не мав усіх документів, необхідних для виконання вантажних перевезень. Зокрема, в транспортному засобі був не повірений тахограф та відсутня індивідуальна контрольна книжка, наявність яких є обов'язковими для здійснення вантажних перевезень.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначені в Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за N 946/18241 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.4 даної Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 Інструкції повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які атестовані відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Повірка цифрових контрольних пристроїв (тахографів) здійснюється один раз на шість років, аналогових контрольних пристроїв (тахографів) - один раз на чотири роки; ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР (Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення) періодично кожні два роки.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт (пункт 2.7 Інструкції).
Пунктами 3.3, 3.5 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Як встановлено у судовому засіданні ні під час перевірки, ні на час розгляду даної справи у суді відповідач не мав та не надав належних доказів про проведення повірки, перевірки та адаптації тахографа, установленого в транспортному засобі марки PENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 При цьому, як вбачається з вимог Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за N 946/18241, належним доказом, що підтверджує повірку тахографа є свідоцтво про повірку, а перевірку тахографа - протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Відтак, суд не бере до уваги надану відповідачем факсокопію акту виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, так як такий доказ не є належним та допустимим у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Також фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не надав ні під час перевірки, ні на час слухання справи доказів наявності контрольної книжки водія, ведення якої передбачено пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів для водіїв, що керують транспортними засобами, які не обладнані тахографом.
Таким чином, слід прийти до висновку, що відповідач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн. 00 коп. Крім того, постанова про застосування фінансових санкцій № 144439 від 02.10.2012 року до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт у встановленому законом порядку не оскаржена та не скасована.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача проти адміністративного позову, оскільки вони спростовуються наведеними вище обставинами справи про підтвердження факту порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів. Щодо застосування положень Закону України «Про виконавче провадження», то суд зауважує, що постанова про застосування фінансових санкцій № 144439 від 02.10.2012 року не є виконавчим документом у розумінні статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV з змінами і доповненнями, а тому вона не підлягає виконанню державною виконавчою службою. У спірному випадку відповідач помилково ототожнює відповідальність за порушення вимог законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом, що тягне за собою застосування фінансових санкцій до перевізника, і відповідальність за адміністративне правопорушення у вигляді притягнення правопорушника до відповідальності в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. Право прокурора на звернення до суду з позовними заявами з метою представництва інтересів держави передбачене також статтями 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII.
Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. 00 коп., при цьому прокурор в межах повноважень звернувся до суду для захисту інтересів держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись статтями 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України фінансові санкції у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
копія вірна
Суддя Чепенюк О.В.