Справа № 1570/7539/2012
18 лютого 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Потоцької Н.В.,
при секретарі Паровенко І.П.
за участю сторін:
представника позивача Микулінської В.Є.
представника відповідача не з'явився
треті особи не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора до виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення №09 від 12.04.2006 року, -
Заступник Ізмаїльського міжрайонного прокурора звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №09 від 12.04.2006 року.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що Ізмаїльською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку стану дотримання вимог законодавства про приватизацію державного житлового фонду, за наслідками якої виявлено порушення при здійсненні приватизації квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2
Так, 12.04.2006. виконавчим комітетом Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району прийнято рішення за № 09, яке в подальшому стало підставою для оформлення ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру та видачі їй відповідного свідоцтва.
Зазначені дії виконавчого комітету Кам'янської сільської ради не мають законної основи, зокрема не відповідають вимогам п. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фондуй та п. 13 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», а саме: приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
На час прийняття оскаржуваного рішення зазначена квартира являлась об'єктом права державної власності, оскільки була передана у власність Кам'янської сільської ради лише 31.08.2010 відповідно до акту приймання - передачі, затвердженого рішенням Кам'янської сільської ради.
На думку позивача, виконавчий комітет Кам'янської сільської ради не уповноважений приймати рішення про приватизацію майна, яке перебувало у державній власності. Прийняттю такого рішення, виходячи з положень п.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» та висновку комісії по інвентаризації майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного фонду господарського товариства ВАТ «ПМК - 139», повинна передувати передача державного майна (відомчого майна) у комунальну власність, з узгодженням такої передачі з власником майна в порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів державної та комунальної власності» та згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України 06.11.1995р. №891 «Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».
Крім того, приватизація зазначеної квартири була здійснена всупереч вимогам п. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно яких право на приватизацію державного житла мають громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або є тимчасово відсутніми особами, за якими зберігається право власності на житло. ОСОБА_2 в зазначеній квартирі постійно не проживала й не була тимчасово відсутньою особою, за якою зберігається право власності на житло.
З огляду на вищевикладене, громадянка ОСОБА_2 незаконно заволоділа державним майном: квартирою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях і просила скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 09 від 12.04.2006 року.
Представник відповідача в судове засідання не зявився про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
«Розгляд справи не відкладається» - зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.
Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).
З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та у встановленому приписами КАС Українми порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»- означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» - означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»- означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоча і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши рішення відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд звертає увагу на наступне.
Спеціальним законом, який визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року №2482-XII.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно абз. 1 ч. 3 ст.4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Згідно ч.ч.5,6 вказаного Закону передача оформляться актом приймання передачі, який підписусться головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта прийманпя-передачі.
В судовому засіданні встановлено, що виконавчим комітетом Кам'янської сільської ради 12.04.2006р. прийнято рішення про оформлення права власності квартири АДРЕСА_1.
Вказане майно перебувало у державній власності і яке згідно «Протоколу засідання комісії по інвентаризації майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного фонду господарського товариства ВАТ «ПМК - 139» від 01.02.2005 року (а/с. 93-95).
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що зазначене майно у комунальну власність передано у встановленому законом порядку лише 05.08.2010 р., про що зазначено в Акт приймання-передачі (а/с. 130).
Відповідно до п. 5 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу від 15.09.1992 №56, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Тоді як, згідно відповіді начальника ОГИРФЛ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області від 01.04.2009 року, ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 з 24.04.2007 року (а/с. 98).
Попереднє місце реєстрації ОСОБА_2 - АДРЕСА_2, з зазначеної адреси була знята 07.04.2006 року мпо причині вибуття у с. Кам'янка (а/с. 99-101).
Згідно витягу № 679 від 23.04.2007 р. з погосподарської книги № 16, за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (а/с. 106).
Оскаржувана квартира, у теперішній час належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 20.06.2008 р. (а/с. 91).
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради від 12.04.2006р. про оформлення права власності квартири АДРЕСА_1, прийняте з порушенням приписів чинного законодавства України.
До завдань адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України віднесений захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Проте захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом установлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість захист прав здійснюється в разі їх порушення.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім вимогам, які вказані у п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж права, свободи та інтереси позивача не були порушені, суд відмовляє у задоволенні позову.
Отже, з урахуванням встановлення судом порушення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, яке виразилось у прийнятті рішення № 09 від 12.04.2006 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 09 від 12.04.2006 року, з метою відновлення встановленого законом і порушеного суб'єктом владних повноважень права.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 09 від 12.04.2006 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Потоцька Н.В.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 09 від 12.04.2006 року.
25 лютого 2013 року.