Головуючий у 1-й інстанції: Ковтунович М.І.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"11" травня 2012 р. Справа № 2А/1711/1445/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Моніча Б.С.,
розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від "08" серпня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
25.05.2011 року позивач звернувся із вказаним позовом і просив визнати дії УПСЗН виконавчого комітету Кузнецовської міської ради неправомірними та зобов"язати відповідача встановити та виплачувати допомогу на оздоровлення за 2010-2011 роки , мотивуючи тим, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорія 2 і відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних зарплат, яка виплачувалась не в повному розмірі.
Постановою Кузнецовського міського суду від 8 серпня 2011 року позов задоволено частково: визнано незаконними дії відповідача щодо несплати позивачу коштів, в розмірах встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов"язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення, за період 2010 рік та 2011 рік передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат щорічно з урахуванням проведених виплат за цей період. В задоволенні позовних вимог на майбутнє відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі - управління праці та соціального захисту населення, подав апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач та відповідач просять розглядати справу за їх відсутності.
За таких підстав, з врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією, в даному судовому засіданні, за відсутності позивача та представника відповідача в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає м.Кузнецовськ, Рівненської області, є учасником наслідків аварії на ЧАЄС 2-ї категорії, що підтверджується відповідними посвідченням та довідкою (а.с.5-9).
Позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії , відповідачем виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення в розмірі який, на думку позивача, є значно нижчими, ніж це передбачено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХП (далі Закон №796) у зв"язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: визнав дії відповідача протиправними та зобов"язав провести нарахування та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, за період з 2010 рік та 2011 рік передбачену ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлено на момент виплати з урахуванням проведених виплат.
Оцінюючи таку правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума зазначеної допомоги згідно ст.48 Закону №796, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, відповідачем встановлені конкретні розмірі допомоги на оздоровлення, тоді як ст. ст. 62 та 67 Закону №796 Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз"яснення порядку застосування цього Закону, підвищувати розмір доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідності до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону
Розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" і становив: з 01.01.2010 року - 869,00 грн., з 01.04.2010 року - 884,00 грн., з 01.07.2010 року - 888,00 грн., з 01.10.2010 року - 907,00 грн..
Виходячи із засад приорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню на користь позивача, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та №№562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тому позивач, відповідно до ст. 48 Закону №796, має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а відповідач , як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен забезпечити виплату коштів відповідно до вимог Закону №796.
При цьому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність зобов"язання відповідача провести нарахування і виплату позивача допомоги на оздоровлення, так як нарахування допомоги здійснюється органами на яких законодавством покладено такі повноваження, а саме в даному випадку управліннями праці і соціального захисту населення.
В той же час, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги за період за 2010рік, не врахувавши шестимісячний строк звернення до суду в адміністративних справах .
Відповідно до ст.ст.2,3 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав , свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня службова чи посадова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виплати передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі і визначені ст.48 цього Закону, є виплатами соціального характеру і пов"язані з соціальним захистом населення потерпілого від аварії на ЧАЕС.
В даному випадку між позивачем та відповідачем, як суб"єктом владних повноважень виник публічно-правовий спір пов"язаний з соціальними виплатами, який повинен розглядатись в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України в межах строків передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі. Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Статтею 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків , установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала , не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Предметом позову в даній справі є спір пов"язаний з дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень по виплаті і проведенню нарахування соціальних виплат, які є одноразовими і виплачуються працюючим при наданні відпустки, непрацюючим в кінці року, а тому суду першої інстанції необхідно було перевірити строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду за який виник спір. Тобто можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишити без розгляду (частина перша ст.100 КАС), а в іншій частині - відкрити провадження.
В даному випадку позовну заяву ОСОБА_4 подано до суду 25.05.2011 року, а тому визначений законом шестимісячний строк протягом якого можуть бути задоволені позовні вимоги закінчується 25.11.2010 року.
Строки звернення до суду за захистом порушеного права визначені Законом і обмежені у часі, а тому в разі пропуску шестимісячного строку з поважних причин і доведення цієї обставини він може бути поновлений судом. За таких обставин коли позивачем визначено період стягнення за 2010-2011 роки і він є значно більшим ніж встановлений законом шестимісячний строк , то суд 1-ї інстанції повинен був вирішити питання: про поважність причин пропуску строку та можливості його поновлення по позовних вимогах, які заявлені з пропуском строку звернення до суду та про відкриття провадження у справі по позовних вимогах , які заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі повинен був перевірити додержання строку звернення до суду та поважність пропуску такого строку. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними, суд повинен був залишити адміністративний позов за позовними вимогами про зобов'язання нарахувати за 2010 рік включно без розгляду, прийнявши відповідну ухвалу. Однак, судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст.99,100 КАС України така процесуальна дія не була вчинена і суддя, відкривши провадження у справі розглянув позовні вимоги по суті.
Із листа відповідача від 31.01.2011 року №1/14-У-10 (а.с.10-11) вбачається, що допомогу на оздоровлення за 2010 рік позивач отримав 14.01.2010 року.
В даному випадку позивач із клопотання про поновлення пропущеного строку не звертався, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання дій неправомірними та зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь допомогу на оздоровлення за 2010 рік включно необхідно залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст.155 КАС України.
Згідно з ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону , що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2011 рік в лютому 2011 року, що підтверджується довідкою (а.с.31), а саме в межах шестимісячного строку звернення до суду, так як ці виплати є одноразовими і виплачуються в кінці відповідного місяця, то суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Зважаючи на те, що Кузнецовський міський суд правильно встановив обставини справи в частині позовних вимог щодо визнання дій неправомірними і зобов"язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення, за 2011 рік передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу в цій частині необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.99,100,195,197,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради задовольнти частково.
Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 8 серпня 2011 року в частині визнання дій неправомірними та зобов"язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат щорічно з урахуванням проведених виплат за цей період скасувати і позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від "08" серпня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук Б.С. Моніч
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради майдан Незалежності 1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400