Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-10247/12/0170/3
12.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кучерука О.В. ,
Кондрак Н.Й.
розглянувши апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О.) від 15.10.2012 у справі № 2а-10247/12/0170/3
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Національного центру управління та випробувань космічних засобів (с. Вітине, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96552)
про визнання противоправною відмову та скасування до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 позов задоволено частково. Зобов'язано Національний центр управління та випробувань космічних засобів виплатити ОСОБА_2 грошову винагороду за 15 років безперервної військової служби у Збройних Силах України в розмірі 2012,28 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 53,65 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 12.02.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 5 ст.17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII (далі по тексту Закон України №1934) соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та інших нормативно-правових актів.
Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту Закон України № 2011) визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 9 Закону України № 2011 визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі по тексту Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25 - 28.
Згідно з п.1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 № 260 (далі по тексту - Інструкція №260), грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 32.1 Інструкції (розділ XXXII «Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби») особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 15 років складає 1,0 посадового окладу і окладу за військовим званням.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).
У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на військової службі в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів на посаді провідний спеціаліст відділу організацйно-штатного та мобілізаційного, та має 15 років безперервної військової служби, що підтверджується витягом з особової справи про проходження військової служби майора ОСОБА_2 (а.с. 7-9).
Позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати йому одноразової винагороди за 15 років безперервної військової служби.
Однак позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за 15 років безперервної військової служби на підставі листа НКАУ від 14.08.2009 №4680/10-2, згідно з яким вказано грошове забезпечення військовослужбовцям виплачувати, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в установах (філіях) НКАУ, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих установ (філій), а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, зазначаючи при цьому на те, що грошова винагорода за тривалість безперервної військової служби не передбачена для працівників НКАУ.
Отже, незважаючи на те, що позивач мав право на отримання винагороди за тривалість безперервної військової служби та звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової винагороди відповідного, відповідач не надав доказів видання відповідного наказу командира військової частини та доказів її виплати.
Судова колегія не бере до уваги твердження відповідача стосовно того, що оскільки позивач вважається відрядженим військовослужбовцем, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально -виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ і організацій" від 07.02.2001 №104 встановлено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ і організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань. При цьому, грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені ст. ст. 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України, зокрема, на утримання Збройних Сил України.
Крім того, відповідно до п.78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, затвердженого указом Президента України "Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців" від 07.11.2001 №1053/2001, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством. Виплата посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, а також преміювання відряджених військовослужбовців здійснюється за рахунок органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджені, за розмірами, встановленими законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що ним була виплачена вищезазначена винагорода позивачу.
В силу викладеного, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання одноразової винагороди за 15 років безперервної військової служби у Збройних Силах України, колегія суддів погоджується із висновком, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2012 у справі № 2а-10247/12/0170/3 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська