"06" липня 2011 р.справа № 2а-3444/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Мельника В.В.
при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дніпропласт»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року
у справі № 2а-3444/10/0470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дніпропласт»
до Дніпропетровської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 11.03.2010 року звернувся Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Дніпропласт» із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, у якому просило:
- визнати протиправною та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості № 110000015/2010/150222/2 від 15.02.2010 р.;
- визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000015/0/000268 від 15.02.2010 р.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року у задоволенні позову «ТД Дніпропласт» відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що приймаючи оспорюване рішення про визначення митної вартості товару за другим методом, митниця діяла відповідно до чинного законодавства.
Суд зазначив, що під час порівняння заявленої митної вартості товарів було встановлено, що її рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Отже, митниця правомірно витребувала від позивача додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості товару, в тому числі документи в підтвердження транспортирних витрат.
Суд дійшов висновку, що враховуючи недостатність наданих документів та наявність у митниці іншої інформації про митну вартість ідентичних товарів, після проведення консультацій з декларантом, митницею правомірно винесено Рішення про визначення митної вартості товарів від 15.02.2010 № 110000015/2010/150222/2.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Позивач вважає, що митницею та судом не наведено обставин щодо правомірності вимог митниці стосовно надання додаткових документів, не визначено методику розрахунку вартості товару.
Позивач також зазначає, що Судом першої інстанції не застосована норма п.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
ТОВ «ТД Дніпропласт» вказує, що судом порушено норми ч.2 ст.71КАС, оскільки при розгляді справи Відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів застосування методу 2 визначення митної вартості.
Судом першої інстанції порушені вимоги ч.2 ст. 138 КАСУ щодо дослідження доказів у їх сукупності, зокрема стосовно факту надання Позивачем Відповідачу документів, які беззаперечно підтверджують митну вартість товару за ціною договору та стосовно того, чи були необхідними для визначення вартості товару додаткові документи, витребуванні митнецею.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначив, що рішення про визначення митної вартості було винесено митницею як уповноваженим на це органом, який діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а саме:
- Митного кодексу України (ст.ст.259-268);
- Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006
№ 1766 (далі - ПКМУ № 1766);
Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.03 за № 1192/8513 (далі - наказ № 828);
Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339.
Твердження Позивача про безпідставність використання митницею інформації з ЄАІС ДМСУ спростовується, наступним :
відповідно до положень Митного кодексу України митна вартість визначається декларантом і декларується митному органу під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Функції контролю правильності заявленої митної вартості покладені Митним кодексом України (ст.265) на митні органи України. Форма і обсяги такого контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань визначення митної вартості, визначається митним органом самостійно.
При визначенні митної вартості заявленого позивачем товару митниця керувалась статтею 265 Митного кодексу України, відповідно до якої митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:
- перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення / документів для підтвердження заявленої митної вартості;
- консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Враховуючи недостатність наданих документів та наявність у митниці іншої інформації про митну вартість ідентичних товарів, після проведення консультацій з декларантом, митницею винесено Рішення про визначення митної вартості товарів від 15.02.2010 № 110000015/2010/150222/2.
Відповідно до Рішення митниці, митна вартість ввезеного Позивачем товару визначена згідно ст. 268 МКУ за 2 методом та складає 0,1002 доларів США за 1 шт.
Таким чином, при винесенні спірного рішення про визначення митної вартості товарів та оформленні Картка відмови посадові особи митниці діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача просив залишити постанову суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, позивачем, згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 07.10.2009 № 29 PR-R, укладеному між ним та ТОВ „Формика-Юг" (Росія), здійснювалось ввезення на митну територію України товару -„ПЕТ-преформи з твердого поліетилентерефталату: 53 г. прозора -264 576 шт. ТУ 2297-001-72623110-2007. Виробник: ТОВ „Формика-Юг", RU. Торговельна марка „Формика-Юг." 15.02.2010 для здійснення митного оформлення позивач звернувся до Дніпропетровської митниці.
Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані наступні документи:
- уніфікована митна квитанція МД-1 від 12.02.2010 № 508355;
- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 25.12.2009 року № 11000/3/09/311986;
- повідомлення про намір увезення (ПНУ) від 12.02.2010;
- накладна CMR від 11.02.2010 № 0129390;
- калькуляція витрат від 09.02.2010 № 6;
- довідка про транспортні витрати від 09.02.2010 № 6;
- рахунок-фактура (інвойс) від 09.02.2010 № 002;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 07.10.2009 № 29 PR-R із доповненням від 09.02.2010 № 2;
- договір (контракт) про перевезення від 10.09.2008 № МП022/08;
- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) від 23.12.2008 № 05.03.02-03/74139;
- довідка про проведення декларування ватних цінностей від 14.01.2010;
- висновок експерта від 11.02.2010 № 011-08-00087;
- сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 11.02.2010 № RU UA 0011000087;
- паспорт якості від 11.01.2010;
- паспорт якості від 12.01.2010;
- паспорт якості від 14.01.2010;
-паспорт якості від 15.01.2010.
Як свідчать пояснення відповідача та витяг з ЄАІС ДМСУ (а.с. 93-95) Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: "необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару на підставі п. 11 ПКМУ від 20.12.06 № 1766:
висновки про якісні та вартісні характеристики товару, надані експертними організаціями, що мають право згідно із законодавством ";
інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;
банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відповідно до виставленого рахунка-фактури;
банківські платіжні документи, а також інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Додаткові документи надати в термін 10 днів (п. 13 ПКМУ від 20.12.06 № 1766)".
Позивач в той же день був ознайомлений з цим записом під підпис та вчинив запис: „З переліком додаткових документів ознайомлений. Консультація із ВКМВ проведена. Надані наступні додаткові документи:
калькуляція виробника товару;
прайс-лист виробника.
Інші витребувані документи не можуть бути надані і не впливають на визначену за першим методом митну вартість товару" (а.с.16-17).
Зокрема не було надано документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг.
Враховуючи недостатність наданих документів та наявність у митниці іншої інформації про митну вартість ідентичних товарів, після проведення консультацій з декларантом, митницею винесено Рішення про визначення митної вартості товарів від 15.02.2010 № 110000015/2010/150222/.
Відповідно до Рішення митниці, митна вартість ввезеного Позивачем товару визначена згідно ст. 268 МКУ за 2 методом та складає 799019,52 руб. (а.с.43).
Наявність вказаного рішення стала підставою для винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000015/0/000268 від 15.02.2010 р.
Дослідивши названі обставини, що підтвердженні наявними у справі доказами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності дій та рішень митниці, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 259 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МКУ передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 266 МКУ встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Згідно приписів статті 265 МКУ митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм. Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:
перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;
порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Отже митний орган правомірно застосував такий заход контролю як співставлення задекларованої вартості товару з відомостей, наявними у ЄАІС ДМСУ.
Як зазначено вище, під час порівняння була встановлена розбіжність між задекларованою вартістю та відомостями інформаційної системи митної служби.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів подається пакет документів, перелік яких міститься в постанові Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження ".
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Пунктом 4.4. договору від 10.09.2008 № МП 022/08 про надання транспортно-експедиційних послуг, оплата наданих послуг з перевезення вантажу здійснюється на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі послуг протягом 5 календарних днів з дати надання послуг (а.с.88,зв.).
Датою надання послуг -є дата підпису представника Відправника на акті приймання-передачі. Акту до митного органу не надано.
Таким чином, за наявності встановлених розбіжностей щодо ціни товару та, враховуючи норми п.8 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1766, митниця обґрунтовано вимагала від позивача підтвердження такої складової ціни товару як фактична сплачена вартість транспортних послуг.
Однак, як свідчать обставини справи, відповідні документи митниці надані не були.
Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 266 МКУ основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Недостатність документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1.
Статтею 267 МКУ визначено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 268 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів. При цьому враховано країну походження товару, умови поставки, а також дата оформлення ідентичних товарів, що підтверджуються відомостями, які містяться у витягу з інформаційної системи системи (а.с. 93-95).
Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості товару були правомірними та обгрунтованими.
Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги стосовно порушення митницею норм матеріального права при визначенні митної вартості товару та її необґрунтованість.
Правомірними є і дії посадових осіб митниці щодо відмови у здійсненні митного оформлення товару.
Так, згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за № 1562/11842) затверджено Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відповідно до якого в усіх випадках відмови в прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється Картка відмови.
Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою
Дніпропетровської митниці оформлено Картку відмови від 15.02.2010
№ 110000015/0/000268.
Таким чином, при винесенні спірного рішення про визначення митної вартості товарів та оформленні Картка відмови посадові особи митниці діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинними законодавством, що виключає підстави для скасування названих рішень митниці та задоволення позову.
Доводи позивача стосовно того, що суд при вирішенні спору повинен був застосувати норми п.п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки названий закон не регулює правовідносини, пов'язані із визначенням митної вартості товарів (вантажу).
Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції також дослідженні всі докази, наявність яких мала місце на момент винесення оспорюваних рішень, та надано їх вірну оцінку, що спростовує посилання позивача на порушення норм ст.ст.11, 71, 138 КАС України при розгляді справи.
Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, що згідно ст. 200 КАС виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дніпропласт» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28 квітня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: В.В. Мельник