"09" червня 2011 р.справа № 2а-4354/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Мельника В.В.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 р.
у справі № 2а-4354/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальностю "Територіальна металургійна компанія"
до: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
про: про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
Встановила:
У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальностю "Територіальна металургійна компанія"(далі ТОВ "Територіальна металургійна компанія") звернулось до
Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 12.02.2009 року №0000052303/0, яким Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області (далі Вільнянська МДПІ) визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток, в частині, що складає суму 300054 грн.00коп. основного боргу та 15027 грн. 00 коп. штрафних санкцій.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 року №0000052303/0, прийняте Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області, в частині, що складає суму 30 054 грн. за основним платежем та 15027 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені за виготовлення рекламної продукції, та оплату залізничних послуг.
Зв'язок названих витрат з господарською діяльністю платника податків, на думку суду, підтверджено належними документами первинного бухгалтерського обліку.
Суд зазначив, що а ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88. не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову відмовити.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує, що судове рішення прийнято всупереч фактичним обставинам справи, що потягло за собою невірне застосування норм матеріального права.
Відповідач вважає, що підприємство належним чином не підтвердило обґрунтованість оплат, здійснених на відшкодування залізничних витрат контрагентів, та їх зв'язок із підприємницькою діяльністю, оскільки не подало до перевірки залізничні квитанції чи інші первинні документи, які підтверджують факт понесення ТОВ «САН»і «Кінг»витрат на оплату залізничного тарифу, надання даним «виконавцям»послуг залізниці.
Відповідач також зазначає, що, задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення -рішення, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у зв'язку з віднесенням до валових витрат на придбання рекламної продукції, суд не прийняв до уваги ту обставину, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин ( ділової мети) для придбання рекламної продукції.
За період з 01.03.2007 р. по 30.09.2008 р. коло суб'єктів -покупців металобрухту, залишилось незмінним, а отже, фактично реклама не була використана в господарській діяльності ( відсутні нові покупці ), не призвела до отримання додаткового доходу, яким характеризуються здійснення господарської діяльності. Отже витрати на рекламу не могли бути віднесені до валових витрат виробництва.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін .
Позивач зазначає, що всі видаткові накладні та копії залізничних квитанцій були надані до перевірки в повному обсязі. Дана операція є фактичною операцією щодо поставки послуг, яка самостійно оподатковується.
Отже, посилання перевіряючих на відсутність первинних документів, підтверджуючих факт перевезення вантажів залізницею, і тим самим неправомірність віднесення даних витрат до складу валових витрат є безпідставним.
Позивач також вказує, що проведення реклами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки на рекламних засобах містилась інформація про ТОВ «Територіальна металургійна компанія», про товар, який продає підприємство. Ця інформація була призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо ТОВ «Територіальна металургійна компанія»або товару, який нею реалізується.
Законодавчі акти України з питань оподаткування прибутку підприємств та перевірки підприємств контролюючими органами не передбачають міркування перевіряючих осіб щодо встановлення розумних економічних або інших причин для придбання рекламної продукції.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача підтримав доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу.
Крім того, представник позивача зазначив, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010р, винесеною у справі 2а-1897/09-0870 за позовом ТОВ «ТМК» до Вільнянської МДПІ стосовно скасування податкового повідомлення -рішення від 12.02.2009р № 0000062303, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операціями, які є предметом розгляду у даній справі; встановлено факт зв'язку витрат по оплаті залізничних перевезень та реклами з господарською діяльністю підприємства .
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, у період з 12.01.2009 року по 30.01.2009 року на підставі направлень від 12.01.2009 року №3 та №3/1 фахівцями податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ТМК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.05.2006 року по 30.09.2008 року.. за результатами перевірки складено акт від 04.02.2009 року №66/23/34407907. Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -Закон №334), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 212 грн. 33 коп.
У зв'язку з порушеннями, виявленими перевіркою, Вільнянською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 року №0000052303/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45 318 грн. 49 коп., у тому числі за основним платежем -30 212 грн. 33 коп., за штрафними санкціями -15 106 грн. 16 коп.
На думку перевіряючих, підприємство безпідставно віднесло до складу валових витрат суми, сплаченні у зв'язку з придбанням залізничних послуг та рекламної продукції.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого. Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат зараховуються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Тобто, це є загальною нормою, а які саме витрати включаються до складу валових витрат визначається п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому, згідно п. 5.11 ст. 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "ТМК"є оптова торгівля відходами та металобрухтом. Доставка товару та встановлення вартості тарифу відбувається "Укрзалізницею". Вартість доставки не враховується в ціну товару. Покупець відшкодовує ці витрати постачальнику.
Так, між ТОВ „ТМК" (Замовник) та ТОВ "САН"(Виконавець) укладений договір на відшкодування залізничного тарифу № 2007-19жд від 26.02.2007 р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Замовник відшкодовує Виконавцю залізничний тариф. Вантажоперевізником є "Укрзалізниця".
Згідно п.2 Договору Виконавець виставляє видаткову накладну на залізничний тариф і рахунок за оплату, що була здійснена в погашення залізничного тарифу Вантажоперевізнику "Укрзалізниці"за доставку на адресу Замовника залізничних вагонів з ломом металів чорних вторинних, а Замовник приймає на себе зобов'язання компенсувати залізничний тариф згідно рахунку, сума якого обґрунтована залізничною квитанцією Вантажоперевізника "Укрзалізниці", що свідчить про сплату залізничного тарифу Виконавцем.
Аналогічний договір укладено позивачем з ТОВ «Кінг»(договір № 32007-31/3 з жд від. 06.06.2007р.)
Матеріали справи містять видаткові накладні з посиланнями на зазначені договори, акти прийому -передачі товару, залізничні квитанції та квитанції про приймання вантажу, які є первинними бухгалтерськими документами та підтверджують виконання сторонами зазначених угод Той факт, що у залізничних квитанціях та квитанціях про приймання вантажу у якості вантажовідправника та отримувача вантажу не вказане ТОВ "ТМК" відповідає вимогам законодавства, оскільки, відповідно до п.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 22 Статуту визначено, що "за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. "
Отже у залізничній квитанції проставляється назви початкового вантажовідправника та кінцевого отримувача.
Таким чином, доводи особи, що подала апеляційну скаргу, стосовно того, що підприємство -позивач належним чином не підтвердило розмір та зв'язок витрат на оплату послуг залізниці з господарською діяльністю, спростовується матеріалами справи.
Що стосується оплати реклами слід зазначити наступне Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону №334 до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Таким чином, за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Крім того, законом прямо передбачене включення витрат на рекламу до складу валових.
Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248 визначено, що ..витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Отже, витрати , пов'язанні із рекламою продукції, відносяться до складу валових. Крім, того ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі 2а-1897/09-0870 за позовом ТОВ «ТМК» до Вільнянської МДПІ стосовно скасування податкового повідомлення -рішення від 12.02.2009р № 0000062303/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операціями, які є предметом розгляду у даній справі, встановлено, що «проведення реклами було безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю Товариства тому, що на рекламних засобах містилась інформація про ТОВ "ТМК"або товар, який продає підприємство. Ця інформація була призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо Товариства або товару, який ним реалізується».
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, доводи податкової стосовно того,що рекламні заходи, оплачені позивачем, не можна вважати такими, що пов'язані з господарською діяльністю, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, виходячи з вимог ст..72 КАС.
Виходячи з викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2009р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанову виготовлено у повному обсязі 01.11.2011р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: В.В. Мельник