"22" травня 2012 р. справа № 2а-0870/11116/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Рябоченко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі № 2а-870/11116/11 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011 року № 0000500804, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 668 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 167 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, помилковістю висновків, викладених в акті перевірки, щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року позов задоволений, спірне повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Суд дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угод, є необґрунтованими.
Не погодившись із судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та ПП «Львів-Металбуд»і ТОВ «СБШ»без мети настання реальних наслідків. Суд також не звернув увагу на доводи відповідача щодо наявності порушеної кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України щодо директора ПП «Львів-Металбуд».
У судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і оскаржене рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач припускається необґрунтованих обвинувачень позивача, які не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін та пояснив, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Львів-Металбуд»і ТОВ «СБШ»і висновки, викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях. Крім того, позивач є великим платником податків та підприємством з обсягом реалізації продукції за 2011 рік у розмірі більш ніж 4,6 млрд.грн., з яких сплачені усі обов'язкові платежі.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.
Так, судом встановлено, що в період з 27.05.2011 р. по 09.06.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена документальна невиїзна перевірки ПАТ «ПБК «Славутич»з питань правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СБШ», ПП «Львів-Металбуд», ТОВ «УПК Арматура»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складений Акт № 30/08-04/00377511 від 09.06.2011 року. Згідно Акту перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України, а саме: безпідставне заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 4 668 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з ТОВ «СБШ», ПП «Львів-Металбуд». Висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо нікчемності правочинів роблені на підставі актів перевірок від 15.03.2011 р. № 278/23-1/32053687 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та від 18.03.2011 р. № 652/23-08/34749104 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя. За наслідками розгляду Акту перевірки № 30/08-04/00377511 від 09.06.2011 року відповідачем д 29.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення року № 0000500804, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 668 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 167 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із правомірності декларування позивачем податкового кредиту у порядку та у розмірі, передбаченому чинним законодавством, на підтвердження чого ним були надані усі необхідні первинні документи (акти приймання-передачі робіт, довідки про вартість робіт, розрахункові документи, податкові накладні).
Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених з ТОВ «СБШ», ПП «Львів-Металбуд», які, нібито не спричинили настання реальних наслідків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) -ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.
Щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання послуг за договором.
Щодо доводів апелянта про наявність порушеної кримінальної справи відносно посадової особи підприємства контрагента, яка, нібито, також свідчить про відсутність реальності угод, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Зважаючи на те, що вирок суду, який набрав законної сили за наслідками розгляду кримінальної справи, не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, доводи апелянта в цій частині також є неспроможними.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195-196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби -залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі № 2а-870/11116/11 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Т.І. Ясенова