04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" лютого 2013 р. Справа№ 5028/12/54/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Остапенка О.М.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Кобець М.О.
За участю представників:
від позивача: Наконечний С.В. - представник за довіреністю від 14.09.2012 року;
від відповідача: Бахмач О.В. представник за довіреністю від 07.12.2012 року;
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Северукрагро»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року
у справі № 5028/12/54/2012 (суддя Лавриненко Л.М.)
за позовом Приватного підприємства «Захід-Агроінвест»
до Приватного підприємства «Северукрагро»
про стягнення 152 705, 89 грн.
Приватне підприємство «Захід-Агроінвест» звернулось до Господарського суду Чернігівської області із позовними вимогами до Приватного підприємства «Северукрагро» про стягнення 153 986, 84 грн. заборгованості за надані послуги, 11 002, 46 грн. пені за несвоєчасне виконання оплати наданих послуг та 3% річних у сумі 4 708, 71 грн.
В ході розгляду справи, позивач подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення: плати за послуги зберігання зерна після закінчення встановленого договором строку зберігання до 17 327 грн. 68 коп. (за період з 02.05.2012 року по 24.10.2012 року); пені згідно рахунку-фактури №СФ-0000036 від 11.07.2011 року до 3193 грн. 53 коп. (за період з 13.07.2011 року по 11.01.2012 року); 3 % річних згідно рахунку-фактури №СФ-0000036 від 11.07.2011 року до 1554 грн. 30 коп. (за період з 13.07.2011 року до 24.10.2012 року) та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення: заборгованості за надані послуги, згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 81 304,60 грн.; пені згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 6349,39 грн.; 3 % річних згідно рахунку-фактури №СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 2968,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг зберігання наданих позивачем на підставі договору складського зберігання зерна № 22-06/1640 від 22.06.2011 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 року по справі № 5028/12/54/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 121 312, 72 грн. заборгованості за надані послуги, 2 424, 76 грн. пені за несвоєчасне виконання оплати наданих послуг та 3% річних у розмірі 2 339, 95 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачем було зараховано частину зерна відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором складського зберігання зерна № 22-06/1640 від 22.06.2011 року.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Северукрагро» по справі № 5028/12/54/2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5028/12/54/2012 колегію суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою від 27.12.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді: Скрипка І. М., Пономаренко Є. Ю. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Северукрагро» прийнято до свого провадження та призначено на 28.01.2013 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2013 року надав пояснення, якими підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року у справі № 5028/12/54/2012 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 28.01.2013 року представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд рішення першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 28.01.2013 року оголошено перерву до 12.02.2013 року
Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2013 року надав додаткові пояснення, якими підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судове засідання 12.02.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року відкладено розгляд справи до 26.02.2013 року.
Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2013 року надав суду оригінали складських квитанцій, які колегією суддів були долучені до матеріалів справи. Крім того, представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.02.2013 року підтримав доводи, викладені в апеляційні скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року у справі № 5028/12/54/2012 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланагропром» (надалі - зерновий склад), правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.1. статуту, затвердженого протоколом №3 загальних зборів учасників ПП «Захід-Агроінвест» від 31.07.2012 року, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 01.08.2012 року, номер запису 16461050018000142 та Приватним підприємством «Северукрагро» (надалі - поклажодавець) було укладено договір складського зберігання №22-06/1640.
Відповідно до п. 1.1. договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року, поклажодавець (відповідач) зобов'язався в присутності уповноваженого представника, передати зерно на зберігання, а зерновий склад (позивач) зобов'язаний прийняти дане зерно на зберігання на умовах визначених даним договором.
Згідно п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Пунктами 3.5.-3.6. договору складського зберігання передбачено, що передача зерна від поклажодавця до зернового складу і навпаки оформлюється накладною або актом приймання-передачі. Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше двох днів після прийняття зерна на зберігання.
Частиною 1 ст. 961 Цивільного кодексу України та ст. ст. 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає, зокрема, складську квитанцію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до складських квитанцій на зерно: № 647 від 22.06.2011 року серії АУ №479517 та № 650 від 14.07.2011 року серії АУ №479523 відповідачем було передано позивачу зерно кукурудзи загальною вагою 2 445 598 кг, що також підтверджується актами №125 від 22.06.2011 року та №127 від 14.07.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
12.07.2011 року, листом № 0712/01 відповідач звернувся до позивача з проханням відвантажити кукурудзу фуражну, яка знаходиться на зберіганні у позивача.
На виконання даного листа, позивачем було відвантажено 2 380 270 кг зерна, що підтверджується зведеною складською відомістю відвантаження та товарно - транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом № 360, 383, 399, 440, 461, 499, 549, 579, 603, 620, 760, 810, 898.
Після проведення розрахунків втрат у вазі в результаті зниження вологості і смітної домішки та втрат при зберіганні, непридатних відходів, кількість кукурудзи, належної до повернення відповідачу становить 63398 кг.
23.08.2011 року позивачем була виписана відповідачу складська квитанція № 881 на 63568 кг зерна, яка була змінена 20.07.2012 року на складську квитанцію № 25 у зв'язку з реорганізацією ТОВ «Ланагропром».
Частиною 1 ст. 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Аналогічна норма містить і в ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Таким чином, поклажодавець зобов'язаний був оплатити послуги при відвантаженні зерна зі складу, а саме: послуги з підготовки, навантажування, зважування вагонів, а також зберігання зерна на складі (п.3.7. договору).
Пунктом 4.2. договору, сторонами було визначено тарифи на послуги «Зернового складу», зокрема завантаження в ж/д вагони 50 грн. в т. ч. ПДВ 8,33 грн.; зважування 1 вагона - 500 гн. в т. ч. ПДВ 83,33 грн.; зберігання 1 тони на місяць 23,80 грн. в тому числі ПДВ 3,97грн.
На виконання умов договору, позивачем за послуги при відвантаженні зерна зі складу, а саме: послуги з підготовки, навантажування, зважування вагонів, були виставлені рахунки-фактури: № СФ-0000036 від 11.07.2011 року на суму 115 008, 12 грн. та № СФ-0000058 від 12.08.2011 року на суму 100 093, 86 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 4.3. договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року, поклажодавець сплачує вартість послуг пов'язаних із зберіганням зерна згідно виставлених рахунків на протязі 3-х банківських днів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 11.07.2011 року оплатив частково на суму 75 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 14.07.2011 року та від 12.08.2011 року. Заборгованість за послуги згідно рахунку-фактури № СФ-0000036 від 11.07.2011 року становить 40 008,12 грн.
Здійснення відповідачем часткової оплати 14.07.2011 року рахунку-фактури № СФ-0000036 від 11.07.2011 року підтверджує факт отримання відповідачем вказаного рахунку до оплати в строк, визначений п. 4.3. договору, а саме протягом трьох банківських днів, тобто до 14.07.2011 року включно.
Як вбачається із матеріалів справи, рахунок - фактура № СФ-0000058 від 12.08.2011 року на суму 100 093, 86 грн. був направлений позивачем відповідачеві 18.06.2012 року разом з претензією № 18/06-1, що підтверджується копією претензії № 18/06-1 від 18.06.2012 року та описом вкладення рекомендованого листа з відміткою поштового відділення про відправку, наявних в матеріалах справи.
У відповідності до розділів 3 та 4 та Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, які затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007р. за N 1383/14650, нормативний строк пересилання рекомендованих поштових відправлень між обласними центрами України складає 5 днів, враховуючи день відправки, та день доставки в обласних центрах - не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку.
Оскільки відправлення було здійснено 18.06.2012 року (понеділок), то відповідно днем доставки є 23.06.2012 року (субота є робочим днем для відділення поштового зв'язку), а тому відповідно до п.4.3. договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату до 27.06.2012 року включно (протягом трьох банківських днів).
В процесі розгляду справи, позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині вартості наданих послуг по рахунку - фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року до 81304,60 грн., а саме навантажування вагонів 380,270 тон, завантажування 7 одиниць вагонів, зберігання 2469,29 т. кукурудзи, оскільки в рахунку - фактурі на суму 100093,86 грн. позивачем було невірно зазначено кількість завантажених вагонів, кількість навантаженого зерна та включена послуга по підготовці вагонів, тарифи на яку не погоджені сторонами.
Доказів здійснення платежів по рахунку - фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року відповідач суду не надав.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заборгованість за послуги при відвантаженні зерна зі складу, а саме послуги з підготовки, навантажування, зважування вагонів по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року становлять у сумі 40 008, 12 грн. та 81 304, 60 грн. по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року), всього на загальну суму 121 312, 72 грн.
Крім того, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, а саме: за період з 13.07.2011 року по 11.01.2012 року (по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року) в сумі 3 193, 53 грн. та за період з 13.08.2011 року по 06.02.2012 року (по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року) в сумі 6 349, 39 грн.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із п 6.2. договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року передбачено, що у разі невиконання п.п. 3.7., 3.9., 4.4. договору, поклажодавець сплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Оскільки як було встановлено судом, строк оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року настав 14.07.2011 року, тому відповідно прострочка виникла з 15.07.2011 року.
Так, здійснивши перерахунок суми пені за прострочку оплати за період з 15.07.2011 року по 11.01.2011 року, колегія суддів дійшла до висновку, що сума пені за вказаний період становить 3 155, 31 грн.
Водночас, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, при стягненні пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами 25.09.2012 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позовних матеріалів до суду.
Відповідачем у судовому засіданні 27.11.2012 року, відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, було подано заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 15.07.2011 року по 24.09.2011 року по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року і підстави для його поновлення відсутні, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочку оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року є обгрунтовними за період прострочки з 25.09.2011 року по 11.01.2012 року у сумі 2 424, 76 грн.
Вимоги позивача, щодо стягнення пені в сумі 6 349, 39 грн. за період з 25.09.2011 року по 06.02.2012 року за прострочку оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року є безпідставними, оскільки як вірно встановлено місцевим господарським судом, прострочка щодо оплати по вказаному рахунку виникла лише з 28.06.2012 року, а тому за вказаний позивачем період нарахування пені є безпідставним.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме: за період з 13.07.2011 року по 24.10.2012 року по рахунку-фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року у сумі 1554,30 грн. та за період з 13.08.2011 року по 24.10.2012 року по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року в сумі 2 968, 27 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг, але оскільки судом встановлено, що прострочка оплати по рахунку - фактурі № СФ-0000036 від 11.07.2011 року виникла з 15.07.2011 року, тому відповідно 3% річних за період прострочки з 15.07.2011 року по 24.10.2012 року становлять 1 546, 90 грн.
По рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року судом встановлено, що прострочка оплати виникла з 28.06.2012 року, а тому позивачем безпідставно нараховані 3% річних за період з 13.08.2011 року по 27.06.2012 року. Відповідно 3% річних за період прострочки оплати з 28.06.2012 року по 24.10.2012 року по рахунку-фактурі № СФ-0000058 від 12.08.2011 року становлять 793, 05 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача 17 327, 68 грн. вартості послуг по зберіганню 63, 398 т. зерна за період з 02.05.2012 року по 24.10.2012 року, тобто після закінчення встановленого договором строку зберігання, відповідно до п. 3.9 договору, виходячи із подвійного тарифу.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України визначено, що якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Пунктом 3.9. договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року сторони визначили, що у разі коли поклажодавець не забрав зерно в строк встановлений цим договором, то він зобов'язується оплатити зерновому складу послуги за зберігання однієї тонни зерна за кожний прострочений день за подвійним тарифом, а також оплатити всі затрати, понесені зерновим складом, при проведенні інвентаризації та зачистці зерна.
Частиною 1 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до п. 7.1. договору складського зберігання №22-06/1640 від 22.06.2011 року, сторонами встановлено строк зберігання зерна до 01 травня 2012 року.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов'язаний забрати зерно у зернового складу.
У відповідності до п. 7.3 договору, позивач зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити відповідача про закінчення строку зберігання і визначити термін витребування зерна.
Аналогічний обов'язок позивача щодо обов'язкового повідомлення відповідача письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання і визначення терміну витребування зерна передбачений і ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Оскільки повернення зерна зі зберігання потребує оформлення відповідних документів, строк зберігання зерна, визначений в п 7.1. договору, взаємопов'язаний із обов'язком зернового складу повідомити відповідача письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання і визначення терміну витребування зерна.
Пункт 3.9. договору встановлює право зернового складу здійснювати нарахування подвійної плати за зберігання зерна після закінчення терміну зберігання, якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін, відповідно до п.7.3. Договору та ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», не забрав зерно.
Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують факт направлення ним письмового повідомлення відповідачу про закінчення строку зберігання і визначення терміну витребування зерна.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що у позивача відсутні підстави для нарахування вартості послуг по зберіганню зерна за подвійним тарифом за період з 02.05.2012 року по 24.10.2012 року.
Також, п. 4.3. договору визначено, що поклажодавець сплачує вартість послуг пов'язаних із зберіганням зерна згідно виставлених рахунків на протязі 3-х банківських днів.
В порушення ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг зберігання за період 02.05.2012 року по 24.10.2012 року.
Посилання відповідача на те, що зерно кукурудзи, яке залишилося на зберіганні у позивача у кількості 65 382 кг було зараховано в рахунок погашення заборгованості по ціні 1900 грн. за тону, судом вважаються необґрунтованими з наступних підстав.
Пунктом 3.8. договору передбачено, що зерновий склад має право не відпускати поклажодавцю останню партію зерна, вартість якого відповідає сумі неоплачених послуг, наданих поклажодавцю зерновим складом. Зарахувати відповідну кількість зерна поклажодавця в рахунок заборгованості перед зерновим складом.
Як вбачається із матеріалів справи, і проти чого не заперечує позивач, 23.08.2011 року позивачем було направлено відповідачу листа № 23/01. У вказаному листі позивач повідомляв відповідача про те, що станом на 22.08.2011 року заборгованість останнього за надані послуги становить 140 101, 98 грн.; у зв'язку з неспроможністю відповідача оплатити послуги, позивач змушений зарахувати зерно кукурудзи по ціні 1900 грн./т в кількості 63,568 т., а решту суми заборгованості передати до суду згідно умов договору, та просив надати письмову відповідь на даний лист.
Суд апеляційної інстанції погоджується із позицією суду першої інстанції, що даний лист є пропозицією (офертою) позивача щодо зарахування вартості зерна в рахунок погашення боргу враховуючи наступне.
Так, дійсно, пунктом 3.8 договору передбачено право позивача зарахувати відповідну кількість зерна поклажодавця в рахунок погашення заборгованості перед зерновим складом.
Проте, при укладанні договору складського зберігання № 22-06/1640 від 22.06.2011 року, сторони не встановили вартість зерна у разі його зарахування при виникненні заборгованості.
Водночас, листом № 23/01 від 23.08.2011 року позивач намагався погодити з відповідачем вартість зерна за якою проводиться зарахування та просив надати письмову відповідь на лист.
В свою чергу, відповідач надав суду лист № 08/11 від 30.08.2011 року, відповідно до якого погоджує зарахування залишку зерна в рахунок погашення заборгованості. Однак, докази направлення листа № 08/11 від 30.08.2011 року на адресу позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було зараховано залишку зерна відповідача в рахунок погашення заборгованості, оскільки позивачем не було отримано відповіді на лист № 23/01 від 23.08.2011 року щодо погодження вартості (умов) зарахування зерна.
Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, за надані послуги зберігання зерна в повній сумі не розрахувався, колегія суддів з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення 121 312, 72 грн. боргу за надані послуги, 2 424, 76 грн. пені за несвоєчасне виконання оплати наданих послуг, 3% річних в розмірі 2 339, 95 грн.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року у справі № 5028/12/54/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Северукрагро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2012 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 року у справі № 5028/12/54/2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 5028/12/54/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Дідиченко М.А.
Судді Остапенко О.М.
Пономаренко Є.Ю.