04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" лютого 2013 р. Справа№ 5011-73/6165-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Зубков С.С., представник за довіреністю № б/н від 01.09.2012;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2012 у справі № 5011-73/6165-2012 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрафлекс Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" про стягнення 275 934 грн. 46 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрафлекс Плюс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" про стягнення заборгованості в сумі 275 934 грн. 46 коп., з яких: 223 746 грн. 02 коп. - основна заборгованість, 43 676 грн. 83 коп. - пеня та 8 511 грн. 61 коп. - 3% річних (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012 по справі № 5011-73/6165-2012 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 218 746 грн. 02 коп., пеню в сумі 43 676 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 8 511 грн. 61 коп.; провадження у справі в частині стягнення 5 000 грн. 00 коп. припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмету спору.
При ухваленні даного рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару за договором №480/02/11 від 01.02.2011.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 по справі № 5011-73/6165-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено заборгованість за договором №480/02/11 від 01.02.2011 в розмірі 10 000 грн. 00 коп., проте як судом першої інстанції припинено провадження лише в частині стягнення 5 000 грн. 00 коп.
Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2013 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: в судовому засіданні 11.02.2013, в якому оголошувалась перерва до 27.02.2013, представник відповідача був присутній та розписався про ознайомлення з датою та часом перерви.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Астрафлекс Плюс", як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", як покупцем, 01.02.2011 року укладено договір №480/02/11.
Згідно предмету даного договору продавець зобов'язався передати партіями у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити виготовлену глибоким способом друку гнучку рулонну етикетку для кондитерських виробів згідно письмово затверджених покупцем оригінал-макету та кольорпроби (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін і визначається Специфікацією, яка підписується обома сторонами та скріпляються їх печатками на кожну партію, що поставляється, і після підписання та скріплення печатками є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки за продукцію покупець здійснює з продавцем у гривнях, безготівково, у термін 35-ти календарних днів після дня прийняття її на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність продукції по якості.
Згідно з п. 10.4 договору за безпідставне порушення терміну проведення розрахунків за отриману продукцію, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.
Продавець виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, Покупцю було поставлено товар на загальну суму 275 746 грн. 02 коп.
Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними видатковими накладними:
№ 40 від 13.04.2011р. на суму 141 309 грн. 00 коп.;
№ 43 від 15.04.2011р. на суму 134 437 грн. 02 коп.
Відповідачем грошові зобов'язання за договором не виконувалися належним чином.
Здійснено часткові оплати вартості поставленого товару на загальну суму 42 000 грн. 00 коп.
Так, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 223 746 грн. 02 коп.
Після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за поставлений товар на суму 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства "БТА Банк" від 03.07.2012 № 028-35-01-055/358 (т.1, а.с. 138).
Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем вже після подачі позову до суду, відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України судом першої інстанції було припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням її часткової сплати в сумі 5 000 грн. 00 коп. на момент прийняття рішення судом першої інстанції становила 218 746 грн. 02 коп.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки за продукцію покупець здійснює з продавцем у гривнях, безготівково, у термін 35-ти календарних днів після дня прийняття її на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність продукції по якості.
На момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт поставки товару відповідачу та наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленими належним чином видатковими накладними.
Доводи апелянта про те, що відповідачем 26.06.2012 в день прийняття рішення по даній справі було сплачено заборгованість позивачу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., проте як судом першої інстанції припинено провадження лише в частині 5 000 грн. 00 коп., не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Так, рішення по даній справі було прийнято судом першої інстанції 12.07.2012, а не 26.06.2012, як зазначає в апеляційній скарзі відповідач.
Згідно довідки публічного акціонерного товариства "БТА Банк" від 03.07.2012 № 028-35-01-055/358 (т.2, а.с. 18) товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" 26.06.2012 було перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Астрафлекс Плюс" 5 000 грн. 00 коп.
Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем вже після подачі позову до суду, відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України судом першої інстанції було припинено провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Оплата заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 10 000 грн. 00 коп. була здійснена відповідачем 28.04.2012, тобто ще до порушення провадження у даній справі.
Інші платежі теж були враховані позивачем при подачі позову та судом при ухваленні рішення.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача саме 5 000 грн.00 коп.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 218 746 грн. 02 коп. боргу за поставлений товар. Також, з урахуванням наданих доказів часткової сплати боргу відповідачем після подачі позову до суду та до прийняття рішення є обґрунтованим припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп.
Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 43 676 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 8 511 грн. 61 коп.
Згідно з п. 10.4 договору за безпідставне порушення терміну проведення розрахунків за отриману продукцію, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором №480/02/11 від 01.02.2011 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 43 676 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 8 511 грн. 61 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 5011-73/6165-2012- без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи № 5011-73/6165-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Остапенко О.М.