83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.02.13 р. Справа № 24/119
Господарський суд Донецької області у складі
головуючого судді Сгара Е.В., суддів Риженко Т.М., Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання Фенченко Б.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» м.Маріуполь
До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-Трейдинг» м.Донецьк
До відповідача-2: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» м. Київ
За участю третіх особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Маріуполь
Предмет спору: стягнення 48 983, 96 грн.
За участю представників:
від позивача: Тиріна М.П. - довір.;
від відповідача-1: Сокоян О.В.
від відповідача-2: Колесник О.В.
від третьої особи: не прибув.
від Донецького НДІСЕ - Спиридонов В.А.
Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» м.Маріуполь звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАС-Трейдинг" м.Донецьк про стягнення 186 208, 59 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2011р. по справі №24/119 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Маріупольський торгівельний порт" м.Маріуполь про стягнення 186 208, 59 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАС-Трейдинг" м.Донецьк відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. №24/119 рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2011р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011р. №24/119 рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи судом з'ясовано наступне.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт б/н, інвентарну карту обліку основних засобів №4856 від 30.03.2003р.; технічний паспорт від 01.06.2008р.; свідоцтво про право власності на нерухоме майно №486 від 17.12.2008р.; постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя №3-573 від 23.03.2011р.; акти приймання виконаних будівельних робіт №90 та №155 за березень-квітень 2011р.; відомості фактичних витрат за березень-квітень 2011р.; кошторис з розрахунком договірної ціни №58 з розрахунком поточної вартості матеріалів, виробів та конструкцій, розрахунком поточної вартості експлуатації машин та механізмів до нього; довідку б/н; лист №18 від 10.03.2011р.; претензію №8/п від 16.03.2011р.
Позивач неодноразово зменшував суму позову. В заяві №18/148 від 18.04.2012р., поданій в порядку ст.22 ГПК України, позивач зменшив позовні вимоги та остаточно просить стягнути з відповідача суму вартості спричинених збитків в розмірі 48983, 96 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням вказаної заяви про зменшення суми позову.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем суми позову. Підтвердив той факт, що в момент скоєння ДТП він та третя особа ОСОБА_1 знаходились в трудових відносинах. В процесі розгляду справи надав письмові пояснення від 28.01.2012р., в яких просить стягнути заявлену до стягнення суму з ПАТ «Страхова група «ТАС» з огляду на ліміт відповідальності страховика.
Третя особа - ОСОБА_1 надав письмові пояснення, згідно яких до нього вимоги щодо відшкодування витрат за пошкоджену огорожу не пред'являлись. Повідомив, що після спірної ДТП він був звільнений з підприємства відповідача-1 за власним бажанням, проте на момент скоєння ДТП знаходився в трудових відносинах з відповідачем-1.
Ухвалою суду від 06.03.2012р., на підставі ст.27 ГПК України, у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «СГ «ТАС».
Ухвалою суду від 17.12.2012р., за заявою позивача, було змінено процесуальний статус Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з третьої особи без самостійних вимог, та залучено дану особу в якості другого відповідача в порядку ст.24 ГПК України.
Відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем розміру заявлених до стягнення збитків, повідомив про здійснення на користь позивача виплати зі страхового відшкодування за спірне ДТП в сумі 20995,89грн. згідно платіжного дорученням №28717 від 22.07.2011р.
В ході розгляду даної справи було досліджено матеріали справи №3-573 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП ОСОБА_1, направлені Іллічівським районним судом м.Маріуполя до господарського суду Донецької області за відповідним запитом.
Ухвалами суду від 19.04.2012р. по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження у справі зупинялось.
Ухвалами суду від 29.01.2013р. та від 07.02.2013р., за клопотанням відповідача-2, у судове засідання викликався експерт Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, який проводив призначену судом вищевказану експертизу для дачі пояснень з виниклих питань.
Судовий експерт з'явився у судове засідання 18.02.2013р., надав усні пояснення, зазначивши, що на момент ДТП пошкоджена огорожа була змішаного типу, складалась зі шлакоблоку та ФБС і при проведені експертизи враховувались матеріали та якісні показники огорожі, які були на момент ДТП, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.
Пояснення судового експерта стосовно того, що на момент ДТП пошкоджена огорожа складалась зі шлакоблоку та ФБС підтвердив представник позивача у зазначеному судовому засіданні.
За клопотаннями учасників судового процесу у справу залучені додаткові документи.
Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.
Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.12.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Сгара Е.В., Риженко Т.М., Бокової Ю.В.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
10.03.2011р. біля 03:50 год. в м. Маріуполі по вул.Великій Морській (напроти будинку №9а) сталася дорожньо-транспортна пригода - наїзд автомобіля DAF д/н НОМЕР_3 з напівпричепом SCHMITZ д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 на бетонний паркан.
Власником пошкодженого паркану є позивач по справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи технічним паспортом від 01.06.2008р., свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.12.2008р. №486, інвентарною карткою №4856 від 30.03.2003р.
З матеріалів справи, у тому числі з постанови Іллічівського районного суду м.Маріуполя №3-573/2011 від 23.03.2011р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи - ОСОБА_1, який на момент скоєння ДТП у стані стомлення заснув за кермом, виїхав на зустрічну смугу та скоїв наїзд на бетонний паркан, що належить позивачу. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Автомобіль DAF д/н НОМЕР_3 з напівпричепом SCHMITZ д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 належить відповідачу-1 по справі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу DAF д/н НОМЕР_3 з напівпричепом SCHMITZ д/н НОМЕР_1 та представником відповідача-1.
На момент скоєння ДТП ОСОБА_1 та відповідач-1 знаходились у трудових відносинах, що підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу та звільнення №к-17 від 14.08.2008р. та №4 від 10.05.2011р.
Позивач у позові просить стягнути на його користь суму збитків, посилаючись при цьому на норми, які регулюють відшкодування шкоди.
З огляду на виниклі між сторонами правовідносини, суд дійшов висновку, що на них розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють саме відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Разом цим, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2569177 від 02.03.2011р. (далі Поліс).
Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є вищевказаний автомобіль НОМЕР_2.
Строк дії Полісу встановлено з 02.03.2011р. по 01.03.2012р.
Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла в спірний період, далі - Закон), цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.
Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 50000,00 грн. із франшизою 0,00 грн.
Відповідно до ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.1 ст.36 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.
Згідно п.36.4 ст.36, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить відшкодувати йому 48983,96 грн. за відновлення пошкодженого паркану, в тому числі, 5365,20 грн. за відновлення ліній електромереж.
Відповідач-1 проти понесених позивачем витрат на відновлення огорожі (паркану) заперечив, зазначивши, що виходячи із його розрахунку вартість пошкодженого паркану складає 19110 грн.
З огляду на той факт, що розрахунки вартості матеріальної шкоди завданої власнику пошкодженого майна (огорожі) внаслідок скоєння ДТП вимагають спеціальних знань, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, в процесі розгляду справи судом призначалась будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно експертного висновку вартість ремонтно-відновлювальних робіт по відновлюванню пошкодженої в результаті ДТП огорожі (паркану) складає 38706 грн.
Проти вартості ремонтно-відновлювальних робіт по відновлюванню пошкоджених в результаті ДТП ліній електромереж в сумі 5365,20 грн., яка підтверджується наявним в матеріалах справи кошторисом №58, сторони не заперечували.
Таким чином, загальна сума завданої позивачу шкоди в результаті ДТП складає 44071,20 грн.
З огляду на вищевикладені приписи діючого законодавства, той факт, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобілю НОМЕР_2 була застрахованою, а також враховуючи ліміт відповідальності страховика (50000 грн.), суд дійшов висновку, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме відповідач-2 - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що відповідач-2 за платіжним дорученням №28717 від 22.07.2011р. добровільно (дата звернення позивача до суду - 01.08.02011р.) сплатив на користь позивача суму страхового відшкодування по спірному ДТП в розмірі 20995,89 грн.
Таким чином, з відповідача-2 підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 23075,31 грн. (44071,20 грн. мінус 20995,89грн.).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 23075,31 грн. за рахунок відповідача-2.
Вимоги заявлені до відповідача-1 задоволенню не підлягають з огляду на вищевикладені обставини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В ході розгляду спору господарським судом з'ясовано, що позивач по справі сплатив вартість проведення судової експертизи, в підтвердження чого в справі міститься платіжне доручення №6780 від 26.09.2012р. на суму 3530,88 грн.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи.
Судові витрати розподіляються між позивачем та відповідачем-2 враховуючи зменшення суми позову та часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 24, 27, 33, 41, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» м.Маріуполь задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м.Київ, пр.Перемоги, 65, ідент.код 30115243) на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (87510, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Луніна, 99, ЄДРПОУ 01125755, п/р 2600800016056 в філії ВАТ Державного Експортно-імпортного банку України, код банку 335957) 23075,31 грн. страхового відшкодування, 230,75 грн. державного мита, 29,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 437,56 грн. витрат за проведення судової експертизи.
У задоволені вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в залишковій частині відмовити.
У задоволені вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС-Трейдинг» м.Донецьк відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 25.02.2013р.
Головуючий суддя Сгара Е.В.
Суддя Риженко Т.М.
Суддя Бокова Ю.В.