21.02.13р. Справа № 39/904/222/2013
За позовом Державного підприємства "Одеска залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", м. Одеса
до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення штрафних санкцій за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 20 025 грн. 00 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Горбалінська Т.В., дов. від 02.01.13р., №11/81
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 20 025 грн. 00 коп.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.
Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, витребуваних доказів не надав, подав клопотання про відкладення розгляду справи, через участі представника в іншому судовому засіданні.
Суд не убачає підстав для відкладення розгляду справи через обставини наведені в клопотанні Позивача, оскільки зайнятість представника підприємства в іншому судовому засіданні, не позбавляє сторону судового процесу можливості забезпечити явку в засідання господарського суду іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
У липні 2012р. зі станції відправлення Рядова Придніпровської залізниці відповідач відправив у вагоні № 63599732 по накладній № 45645926 (а.с.17) вантаж (окатиші залізорудні) на адресу одержувача ДП „МТП Южний" на станцію призначення Берегова Одеської залізниці.
16.07.12 р. на станції Тимково Одеської залізниці було складено акти загальної форми та комерційний акт АА № 057505/93/62 (а.с.13-14), яким засвідчено, що по прибуттю потягу і одночасному контрольному зважуванні на тензометричних вагах виявлено, вага у вагоні №63599732 брутто 86000 кг, тара з документа 23700 кг, нетто 62300 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7100 кг. Завантаження у вагоні в три пагорби, з лівого боку по ходу потягу над 6, 7-им відгрузочними люками поглиблення 2300х2300 мм, глибиною 120 мм. Зліва по ходу руху потягу мається щілина між 6-м відгрузочним люком та шкворневою балкою шириною 40 м, довжиною 400 мм. На момент огляду вагону течії вантажу не було, вагон глуходверний, інші відгрузочні люка закриті щільно. По ст. Тимково Одеської залізниці щілина перекрита на зовні вагону та додатково всередині вагону дошками та клоччям.
Як вказує Позивач в своїй позовній заяві, коли вантаж прибув на станцію призначення, дані, які були записані в комерційному акті були перевірені, та ставилась відмітка станції призначення Берегова про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції. Так на станції Берегова було відмічено, що при комісійному вивантаженні та перевантаженні вагону різниці проти даного комерційного акту не виявлено, а отже, при заповненні перевізних документів Відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що, як також вказує Позивач, було виявлено у процесі перевезення.
На підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України Державне підприємство "Одеська залізниця" нарахувало ПАТ "Північний ГЗК" штраф у розмірі 20 025 грн. 00 коп.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України "Про залізничний транспорт", статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України спірні відносини сторін, які виникли при перевезенні вантажів залізницею, регулюються Статутом залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.
В силу приписів частин 1 і 2 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Згідно з п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002року № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволене правилами перевезення вантажів, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення.
Обставини щодо розміщення вантажу та стану рухомого складу, які викладені у комерційному акті АА № 057505/93/62 від 16.07.12р. спростовують твердження Позивача, стосовно неправильного зазначення Відповідачем маси вантажу при відправці вагону № 63599732 за залізничною накладною № 45645926, адже, актом встановлено явні ознаки втрати вантажу під час перевезення.
Згідно приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач в порушення наведених норм процесуального закону, не довів, що виникнення розбіжності між масою вантажу за накладною та за результатами переваження, виникли саме внаслідок неправильного зазначення відправником в накладній маси вантажу, навпаки, надані у справу докази, свідчать про наявність втрати вантажу під час перевезення, що виключає підстави для відповідальності відправника у вигляді сплати штрафу.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя О.В. Ліпинський
Повне рішення складено 26.02.2013