25.02.13р. Справа № 8/5005/10750/2012
За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до В-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова", м. Алчевськ
про стягнення збитків у сумі 1 120,00 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
при секретарі судового засідання Голосній Д.С.
Представники:
від позивача: Стадник О.О., представник за довіреністю № 18-60 від 24.12.12р.
від відповідача-1: Селяков О.В., представник за довіреністю № 82 від 01.01.13р.
від відповідача-2: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАХТА "САДОВА" (далі - відповідач-2), про стягнення збитків за недостачу вантажу у розмірі 1 120,00 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Ухвалою господарського суду від 13.12.12р. (суддею Дубініним І.Ю.) порушено провадження у справі № 8/5005/10750/2012, прийнято позовну заяву до розгляду в судовому засіданні на 10.01.13р.
Розпорядженням керівника апарату суду № 19 від 10.01.13р., у зв'язку із знаходженням судді Дубініна І.Ю. на лікарняному, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи, після чого справу № 8/5005/10750/2012 передано для розгляду судді Петренко Н.Е.
Ухвалою господарського суду від 10.01.13р. справу № 8/5005/10750/2012 прийнято до свого провадження суддею Петренко Н.Е. та призначено її розгляд в судовому засіданні на 25.02.13р.
25.02.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача просив суд визначити належного відповідача та стягнути з нього збитки у розмірі 1 120,00 грн.
Повноважний представник відповідача-1 позовні вимоги не визнає, вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відповідача-2, який не підготував вагон до перевезення сипучого вантажу та не вжив заходів, що запобігають висипанню вантажу на шляху прямування, про що також зазначає у відзиві, який долучено до матеріалів справи.
В свою чергу, повноважний представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи відповідача-2 повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.64). Але, 04.01.13р. до господарського суду надійшли від відповідача-2 витребувані судом документи, а також відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в частині стягнення збитків з відповідача-2.
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засідання без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами справи.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
06.01.12р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір на поставку вугільної продукції № 4, згідно п. 1 якого, відповідач-2 зобов'язується поставити продукцію власного виробництва (далі - товар), а позивач прийняти та оплатити його на умовах цього договору, в асортименті за цінами, зазначеними в специфікаціях й додаткових угодах до цього договору.
Так, на виконання умов вищезазначеного договору по залізничній накладній №50391606 відповідачем-2 на адресу позивача зі станції відправлення Яновський Роз'їзд Донецької залізничної дороги на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 21.08.12р. прибув вагон № 65382681 з вантажем антрациту.
Позивач зазначає про те, що вагон № 65382681 був виданий йому, згідно зі ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту АА № 047296/1104 від 22.08.12р., в якому зафіксовані ознаки незбережного перевезення, такі як відсутність маркування та поглиблення, що призвело до відповідальної вологої недостачі у розмірі 2500кг.
Як зазначає позивач, у комерційному акті АА № 047296/1104 від 22.08.12р. зазначається про порушення маркування над 1-2 люками, мається поглиблення, порушення маркування, не щільне прилягання кришки 1 люка, є зазор 15х4 см, на деталях вагону є сліди розсипу перевізного вантажу. У технічному відношенні вагон є справний.
Загальна сума за поставлене вугілля, згідно з рахунком - фактурою № СФ -08.14/02 від 14.08.12 р. складає 68 999,72 грн. (а.с.17). Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх зобов'язань, йому спричинені збитки у розмірі 1 120,00 грн., що підтверджується відомістю - розрахунком № 50 на недостачу вантажу антрацит (а.с.16).
Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відповідача-2, виходячи з наступного.
Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то відповідні поняття розмежовуються. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.
Як зазначає відповідач-1, статтею 32 Статуту залізниць України та п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення, екологічну безпеку та захист навколишнього середовища.
Відповідач-1 зазначає про те, що Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. Таким чином, у разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).
Як зазначає відповідач-1, доказів вжиття заходів щодо запобігання просипанню вантажу під час перевезення матеріали позовної заяви не містять.
Тобто, відповідач-1 вважає, що відправник, тобто відповідач-2, не виконав вимоги ст.31 Статуту залізниць України, пунктів 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення сипучого вантажу, не вжив заходів, що запобігають висипанню вантажу на шляху прямування.
Таким чином, відповідач-1 вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник, тобто відповідач-2 по справі.
Враховуючи викладене, відповідач-1 просить суд в задоволенні позовних вимог до нього відмовити.
В свою чергу, відповідач-2 позовні вимоги в частині стягнення збитків з відповідача-2 не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.
Перед завантаженням вагонів відповідачем-2, як вантажовідправником, відповідно до вимог ст. 31 Статуту залізниць України, була визначена їх придатність до перевезення в комерційному відношенні, тобто був проведений візуальний огляд на предмет виявлення несправностей, які могли б привести до втрати вантажу. Після завантаження вагону відповідачем-2 був проведений повторний його огляд, при якому витоку вантажу (вугілля) виявлено не було та на виконання п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, було здійснено маркування поверхні вугілля на периметру вагону червоною фарбою, про що зроблена відповідна відмітка в графі «Заяви і відмітки відправника» залізничної накладної № 50391606.
Відповідач-2 зазначає про те, що при прийманні залізницею вагону до перевезення на станції Роз'їзд Янівський Донецької залізниці, на виконання п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вагон та вантаж були візуально оглянуті залізницею, витоку вантажу, порушення маркування вантажу та непридатності вагону до перевезення виявлено не було, так як при наявності хоча б одного з таких фактів залізниця відмовила б відповідачу-2 у прийманні вагону до перевезення. Як вважає відповідач-2, цей факт підтверджує, що на момент прийняття вагону витоку вантажу (вугілля) з вагону не було.
Таким чином, відповідач-2 вважає, що ним були виконані вимоги, які передбачені статтями 31, 32 Статуту залізниць України, Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а саме була перевірена придатність вагону для перевезення в комерційному відношенні та вжиті всі можливі заходи з метою збереження вантажу та запобіганню його просипанню.
Крім того, відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, як зазначає відповідач-2, фактично вугілля було завантажено в придатний в комерційному відношенні вагон. Вантажовідправник вжив належних заходів з метою недопущення просипання вантажу, а саме всі щілини було закрито з використанням дерев'яних дощок та монтажної піни. Поверхня вантажу була розрівнена, зверху вантажу було нанесене захисне маркування, а відтак при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті всі заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення і вантаж був переданий залізниці для перевезення. Жодних зауважень щодо неправильності завантаження, а тим більше щодо невжиття заходів від просипання чи видування вантажу залізницею не висловлено і вантаж був прийнятий до перевезення.
Як вважає відповідач-2, якщо у вагона на станції призначення виявились якісь технічні або комерційні несправності, то ці несправності виникли при перевезенні. На станції відправлення цих несправностей не було, їх також не було на цілому ряді попутних сортувальних станціях.
Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що в комерційному акті АА № 047296/1104 від 22.08.12р. вказано, що у технічному стані вагон виявився справний, про що складено акт форми ГУ-106 № 192 від 21.08.2012р.
Статтею 31 Статуту залізниць України визначено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Пунктом 15 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, встановлено, що у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера).
Отже, посилаючись на вищезазначені норми чинного законодавства, відповідач-2 зазначає про те, що акт про технічний стан вагона повинен складатися, якщо вагон має технічні несправності. Сам факт складання цього акту підтверджує, що вагон мав технічні несправності. За технічні несправності вагонів відповідальність повинна нести залізниця.
Посилаючись на п. 12.11 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996р. № 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за № 50/1854, відповідач-2 зазначає про те, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Технічне обслуговування проводиться в пунктах технічного обслуговування. Під час технічного обслуговування перевіряється справність кузовів, що гарантує збереження вантажів, що перевозяться.
Розділом 65 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. № 147-Ц, визначено, що у разі виявлення втрати, псування або підмочки вантажу через технічну несправність вагона (контейнера), крім комерційного акту, складається акт про технічний стан вагона (контейнера) форми ГУ-106. Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта.
Отже, посилаючись на розділ 65 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, відповідач-2 вважає, що акт про технічний стан вагона складається лише у випадку, якщо вагон має технічні несправності і саме по причині цих технічних несправностей виникла недостача вантажу. До того ж цей акт про технічний стан вагону № 192 від 21.08.2012р. не додано до матеріалів справи, тому відсутня можливість його оглянути у судовому засіданні та зробити якісь висновки.
В комерційному акті АА № 047296/1104 від 22.08.12р., як зазначає відповідач-2, вказана така несправність вагону, як нещільне прилягання кришки 1-го люку до арміровочного листу хребтової балки. Тобто якщо на станції відправлення вже було наявне нещільне прилягання люку вагону до арміровочного листу хребтової балки це могли і були зобов'язані побачити і залізничники на станції відправлення, а тому не повинні були подавати вагон під завантаження. Однак ніяких зауважень від залізниці при прийнятті вагону до перевезення не поступало, тому це означає, що вказані несправності виникли на путі слідування вагону. При таких обставинах є вина залізниці в недостачі вантажу. А крім того, відповідач-1 не доказав відсутність своєї вини, а тому повинен нести відповідальність за недостачу.
Крім того, відповідач-2 зазначає про те, що в комерційному акті АА № 047296/1104 від 22.08.12р. вказано також про те, що між 1-2-ми люками є заглиблення на поверхні вантажу і на цьому заглибленні відсутнє маркування. Ці обставини є досить суттєвими та свідчать про те, що до вантажу був доступ сторонніх осіб в процесі перевезення вантажу. Так якби просипання вантажу сталося через зазори у люку, то поглиблення повинно було б мати відповідний вигляд. Натомість поглиблення має зовсім інший вигляд як раз характерний для ситуації коли вугілля відбиралося зверху вагону. Так, при довжині та ширині поглиблення у метр, глибина його складає всього 40 см, хоча при просипанні через щілини поглиблення повинно мати характерний скіс до місця розташування щілини. Тобто, при просипанні вантажу через зазори люку без доступу сторонніх осіб поглиблення ніяк не могло мати такий вигляд. До того ж саме біля 1-го люку вагону мається драбина, по якій може здійснюватися доступ сторонніх осіб до вантажу (фото знаходиться на а.с. 41). Наявність поглиблення саме над 1-м люком свідчить, що такий доступ був можливим. Тобто, як вважає відповідач-2, у матеріалах справи наявні матеріали, що беззаперечно підтверджують можливість доступу до вантажу сторонніх осіб, а значить за незбережене перевезення вантажу відповідальність повинен нести відповідач-1.
Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що вагон № 65382681 з вантажем зі станції відправлення Роз'їзд Яновськийслідував через станції Штеровка, Дебальцеве-Сортувальна, Горлівка, Красноармійськ, Чаплине, Синельникове (схема руху вагона - додається). На станціях Штеровка, Дебальцеве-Сортувальна поїзди (у складі яких перевозився і вказаний вагон) були розформовані і вагон ставився в нові сформовані цими станціями поїзди. На станціях, де здійснюється розформування та формування поїздів, кожний вагон оглядається в комерційному та технічному відношенні двічі: зразу по прибутті поїзда на станцію (до розформування) і вдруге - до відправлення сформованого нового поїзда. На станціях, де здійснюється передача вагонів з однієї залізниці на іншу залізницю вагони і вантажі також оглядаються. При цих оглядах перевіряється стан вантажу і технічний стан кожного вагона, за результатами такого огляду несправні вагони ремонтуються (у тому числі і без відчеплення від поїзда), а виявлені факти незбереження вантажу засвідчуються актами загальної форми та комерційними актами. Така технологія роботи залізничних станцій встановлена Правилами технічної експлуатації залізниць України.
Зі станції відправлення Роз'їзд Яновський вагон № 65382681 з вантажем прибув на станцію Штеровка. На станції Штеровка вагон знаходився більш ніж 5 діб. Станція Штеровка формувала поїзд призначенням на станцію Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, а тому на станції Штеровка перед відправленням вагона він був оглянутий працівниками станції та вагонної служби - огляд вагона і вантажу у комерційному та технічному відношенні (на виконання пунктів 12.11 та 12.12 Правил технічної експлуатації залізниць України). Цим оглядом на станції Штеровка було встановлено, що маркування вантажу збережено, що завантажений вагон технічно справний і стан вагона забезпечує збереження вантажу при перевезенні, а тому вагон і був поставлений у поїзд та відправлений на станцію Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці.
Пройшовши ще 43 км вагон у поїзді прибув на станцію Дебальцеве-Сортувальна, де вагон № 65382681 працівниками цієї станції оглядався двічі у комерційному та технічному відношенні: зразу по прибутті поїзда оглядався з вишки і з землі, потім оглядався у сформованому для відправлення поїзді. На станції Дебальцеве-Сортувальна у комерційному і технічному відношенні вагон визнаний справним, ознак несхоронності вантажу не було виявлено, жодного акта не складено, вагон поставлений у поїзд, який сформований призначенням на станцію Горлівка. Факт відправлення вагона зі станції Дебальцеве-Сортувальна свідчить про те, що на цій станції маркування вантажу було збережено, ознак несхоронності вантажу не було, вагон був визнаний справним і стан його забезпечував збереження вантажу при перевезенні.
Отже, відповідач-2 зазначає про те, що якщо на станціях Штерівка, Дебальцеве-Сортувальна, Горлівка, Красноармійськ, Чаплино, Синельниково не складені ні комерційні акти, ні акти загальної форми, хоч вагон і вантаж оглядались неодноразово, то це означає, що на цих станціях вагон був технічно справний і вантаж був у збереженому стані (вагон пройшов 339 км, або 85% загального путі). Якби заглиблення на вказаних станціях дійсно були б, то на цих станціях були б складені акти загальної форми та комерційні акти. Оскільки таких актів немає, то і заглиблень на цих станціях фактично не було, а це є доказом того, що вантаж фактично не просипався.
Крім того, відповідач-2 зазначає про те, що через щілини в 15x4 см вугілля, яке має фракцію 25 мм та ще й вологе, просипатись не може, така щілина крупними кусками буде запресована.
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що оглядаючи вагон на станціях Дебальцеве-Сортувальна, Горлівка, Красноармійськ, Чаплино, Синельникове працівники залізниці не бачили течі вантажу, поглиблень на поверхні або будь-яких інших ознак втрати вантажу та не бачили ніяких щілин або інших несправностей вагону. Тобто і вантажовідправник не мав можливості виявити порушення при огляді завантаженого вагону та не міг бачити ніяких щілин між кришками люків при завантаженні вагону.
Тому відповідач-2 вважає, що позивачем не надано доказів того, що нестача вантажу виникла з вини відповідача-2, а у такому випадку відповідальність за нестачу вантажу цілком покладається на відповідача-1.
Відповідач-2 звертає увагу суду на записи у комерційному акті АА № 047296/1104 від 22.08.12р., які на його думку, викликають сумніви у їх об'єктивності, а саме на:
1) В Комерційному акті вказано, що "зазор заложен ветошью». Однак до зазначеного комерційного акту не додано та у тексті відсутні посилання на інші акти загальної форми крім № 192 від 21.08.2012р. по ст. Запоріжжя-Ліве. Тобто інші акти відсутні. Не зрозуміло на якій станції щілину було закладено «ветошью» та з якої причини. Може такий зазор був закладений до навантаження. Якщо зазор закладався з метою запобіганню просипанню вантажу, то на станції де таке просипання виявили працівники залізниці повинний складатися відповідний акт та відповідно до Інструкції з ведення станційної комерційної звітності такий акт додається до перевізних документів та до комерційного акту. Він відсутній.
2) В Комерційному акті вказано «неплотное прилегание крышки 1 люка к армировочному листу хребтовой балки». Якби виток вантажу стався через зазор між арміровочним листом 1-го люку та хребтовою балкою, поглиблення вантажу ніяк не можу бути розташоване між 1-2 люками. А повинно бути розташоване безпосередньо над хребтовою балкою, тобто між 1-ми люками.
3) В Комерційному акті вказано «на деталях вагона имеются следы просыпания ранее перевозимого груза». Однак не вказано на яких саме деталях маються сліди, як і не вказано де саме розташована щілина. Тобто не можливо встановити зв'язок між слідами просипання вантажу та наявністю щілини.
Як вважає відповідач-2, вищевказане є неприпустимим для складання комерційних актів, оскільки згідно п. 9 Правил складання актів обставини повинні бути описані детально. Відсутність детального опису обставин викликає сумнів щодо наявності цієї обставини, зокрема слідів вантажу на деталях вагону. Все це свідчить про те, що працівники станції, як особи зацікавлені, склали Комерційний акт формально, не об'єктивно, з метою прикриття вини залізниці у незбереженні вантажу.
Окремо відповідач-2 звертає увагу суду на те, що вантажовідправник оглядає вагон на предмет його комерційної придатності для перевезення у порожньому стані та одразу після завантаження. Комерційний же акт складено після того як вагон пройшов 400 км. На кожний люк вагону діє як статичне навантаження у майже 5 т, так і динамічне - при русі вагон сильно хитає, підкидує та інше. Тобто на шляху можуть з'явитися щілини між люками та деталями вагону. Однак це є технічною несправністю, та для цього і існують працівники залізниці щоб у порядку, передбаченому нормативними документами, оглядати вагони та усувати несправності які загрожують схоронності вантажу.
Крім того, відповідач-2 зауважує на те, що залізницею були порушені строки перевезення вантажу, а саме вагон № 65382681 було відправлено 14.08.12р., а прибув він на станцію Запоріжжя-Ліве лише 21.08.12р., тобто він знаходився у путі - більше ніж 7 діб. Враховуючи умови Правил обчислення термінів доставки вантажів, термін перевезення вантажу перевищено більше ніж у двічі - на 4 доби. Таким чином, відповідач-1 повинен нести відповідальність за порушення терміну доставки вантажу, бо таке порушення призвело до збільшення збитків позивача.
До того ж, як зазначає відповідач-2, з інформації залізниці вагон № 65382681 прибув 15.08.12 о 01.48 годині на станцію Штеровка і знаходився на цій станції до 17.11 годин 20.08.12, тобто на станції Штеровка вагон пробув більше 5 діб. Якби на вагоні були сліди просипання вантажу у зв'язку з несправністю вагону, то працівники станції не могли цього не побачити за 5 діб і повинні були скласти відповідні акти. Такі акти відсутні.
Посилаючись на ст.ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України, ст. 314 ГК України, ст.924 ЦК України, відповідач-2 вважає, що вина відповідача-1 в недостачі вугілля у вагоні №65382681 підтверджується комерційним актом, актом загальної форми, актом про технічний стан вагона, а тому відповідальність за недостачу вугілля повинен нести саме відповідач-1.
При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню відносно відповідача-1.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Законом України "Про залізничний транспорт", статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 5 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що спірні відносини сторін, які виникли при перевезенні вантажів залізницею, регулюються Статутом залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
В ст. 2 Статуту зазначено про те, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Згідно з п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002р. № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволене правилами перевезення вантажів, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно ст.113 Статуту за незбереження (нестачу) прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що нестача виникла з незалежних від них причин.
Як зазначено в ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу.
У відповідності до ст. ст. 110, 129 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 8 Оглядового листа ВГСУ "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007р. N 01-8/917, господарський суд при вирішенні справи по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Таким чином, обставини викладені у комерційному акті АА № 047296/1104 від 22.08.12р. спростовують твердження відповідача-1, оскільки наявність поглиблення при огляді вантажу, а також той факт, що вантаж був ущільнений і промаркований червоною фарбою, про що зроблено відмітку у накладної № 50391606 свідчить про втрату вантажу під час перевезення, а тому відповідальність за недостачу вантажу повинен нести саме відповідач-1.
Крім того, відповідно до п. 3 Інформаційного листа ВГС України від 02.02.2010 № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту", відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу. До обов'язку відправника згідно зі ст. 32 Статуту залізниць України, зокрема належить підготування вантажу з урахуванням його схоронності під час транспортування.
Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу, якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.
Суд вважає, що відповідачем-2 навантаження та маркування вантажу було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, виходячи з того, що залізниця прийняла зазначений вантаж до перевезення без будь яких зауваження, вага вантажу відповідала кількості, яка зазначена в накладній. А крім того, як вказано у комерційному акті АА №047296/1104 від 22.08.12р. маються сліди просипання тільки раніше перевезеного вантажу, тобто течі вантажу перевезеного відповідно до накладній № 50391606 не має.
Таким чином, відповідачем-2 були виконані вимоги, які передбачені ст. 31, 32 Статуту залізниць України, Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню відносно відповідача-1, оскільки перевізник, не вжив заходів для збереження вантажу під час перевезення. Відносно відповідача-2 в позові слід відмовити, оскільки вини в його діях не вбачається.
Судові витрати слід віднести на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись Статутом залізниць України, Правилами планування перевезень, Законом України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 920, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) збитків за недостачу вантажу у розмірі 1120,00 грн. (одна тисяча сто двадцять грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 28.02.13р.