номер провадження справи 34/130/12
Запорізької області
69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4
Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88
20.02.13 Справа № 5009/4794/12
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.,
за участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - Оробченко В.Є., довіреність № 3338 від 16.09.2011 р.
розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/4794/12
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, скорочено ПАТ «АЗМОЛ»);
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» (69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20а, скорочено ПАТ «Промінвестбанк»);
про спонукання укласти додаткову угоду та проведення двосторонньої реституції
Сутність спору:
ПАТ «Азовські мастила і оливи» заявлено позовні вимоги до ПАТ «Промінвестбанк» про спонукання укласти додаткову угоду від 22.11.2012 р. між «Промінвестбанк» та ПАТ «АЗМОЛ» до договору про розірвання кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 р. та проведення двосторонньої реституції стосовно грошових коштів, що отримувались сторонами по ньому з моменту виникнення договірних відносин за цим договором, тобто з 29.09.2008 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4794/12, якій присвоєно номер провадження 34/130/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.01.2013 р. 23.01.2013 р. господарським судом Запорізької області, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошена перерва до 28.01.2013 р. Розгляд справи було відкладено до 20.02.13 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «АЗМОЛ» не було надано права здійснювати використання іноземної валюти, а чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування. Отже, кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. ПАТ «АЗМОЛ» відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України виконало усі вимоги щодо викладення, підписання та надання другій стороні запропонованого ним проекту договору. Тому позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду від 22.11.2012 року до Кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 року про розірвання кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 року та провести двосторонню реституцію стосовно грошових коштів, що отримувались сторонами по ньому з моменту виникнення договірних відносин за цим договором, тобто з 29.09.2008 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «АЗМОЛ» посилається на положення Конституції України, ст. ст. 3, 4, 13, 16, 203, 215, 229, 236 Цивільного кодексу України, ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 20, 179, 180, 181, 187 Господарського кодексу України, Постанову № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року.
20.02.13 р. ПАТ «АЗМОЛ» подано заяву, згідно якої позивач у відповідності до статті 22 ГПК України заявляє про зміну предмету позову, просить задовольнити позовні вимоги наступного змісту: «Спонукати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» укласти додаткову угоду від 22.11.2012 року до договору між Публічним акціонерним товариством «Азовські мастила і оливи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» про розірвання кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 року».
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Розгляд справи по суті розпочато судом в засіданні 28.01.13 р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання, тому в задоволенні заяви позивача слід відмовити. Не підлягає задоволенню вищенаведена заява позивача і згідно ст. 78 ГПК України, оскільки її вимогам не відповідає, тому суд не може оцінити заяву про зміну предмету позову в якості заяви про відмову від частини позовних вимог.
ПАТ «Промінвестбанк», відповідач по справі, у відзиві на позов вказує, що єдиним доводом позивача щодо наявності підстав для розірвання кредитного договору є факт надання кредиту в іноземній валюті, що на думку позивача є підставою для його розірвання. Зазначені у позові підстави були предметом судового розгляду у справі № 5009/1941/12 про визнання недійсним кредитного договору, по якій 22.06.2012 р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення про відмову в позові в повному обсязі. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2012 р. у справі № 5009/1941/12 рішення суду першої інстанції залишено без змін. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає недоведеними позивачем підстави з якими закон пов'язує можливість розірвання договору. Щодо вимоги про проведення двосторонньої реституції з моменту виникнення договірних відносин (29.09.2008 р.) відповідач вказує, що позивачем не враховано норми ч. 4 ст. 653 ЦК України, якою передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Застосування двосторонньої реституції можливо лише при встановленні недійсності договору (ст. 216 ЦК України.).
Представник відповідача підтримала доводи відзиву на позов, просила в його задоволенні відмовити.
За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
З урахуванням передбаченого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, який спливає 20.02.13 р., у відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд
29.09.2008 р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ), правонаступником якого, згідно п. 1 статуту ПАТ «Промінвестбанк», є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк) та Відкритим акціонерним товариством «Азовські мастила і оливи», правонаступником якого, згідно п. 1.1 статуту ПАТ «АЗМОЛ», є Публічне акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи» (позичальник) укладено Кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 (далі Кредитний договір № 83-08).
Пунктами 2.1, 2.2 Кредитного договору № 83-08 було передбачено, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом у розмірі 15150000 грн. з визначенням терміну остаточного виконання позичальником всіх грошових зобов'язань за кредитним договором - 30 серпня 2011 р.
Супровідним листом № 60/4409 від 22.11.12 р. ПАТ «АЗМОЛ» направлено ПАТ «Промінвестбанк» дві копії додаткової угоди до кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії № 83-08 від 29.09.2008 року про розірвання кредитного договору у зв'язку з порушенням законодавства при його укладанні, та проведення двосторонньої реституції стосовно грошових коштів, що отримувались сторонами по ньому з моменту виникнення договірних відносин за цим договором, тобто, з 29.09.2008 року, позивач просив відповідача у п'ятиденний строк з моменту отримання додаткової угоди, повернути на адресу ПАТ «АЗМОЛ» один екземпляр угоди, що підписана повноважним представником банку та скріплена печаткою. У разі не отримання відповіді у вказаний строк, ПАТ «АЗМОЛ» зазначило, що буде вважати, що вказана додаткова угода є укладеною між сторонами.
Листом № 30-09/085 від 23.11.12 р. відповідач вказав, що Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» вдруге розглянула пропозицію ПАТ «АЗМОЛ» щодо розірвання кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 р. та повідомив наступне. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно п. 6.7. кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 р. договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору. На сьогоднішній час зобов'язання за кредитним договором позичальником не виконані. Крім того, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Пунктом 6.8 кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 р. передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору. Тому є помилковим посилання у супровідному листі на момент укладення додаткової угоди № 8 від 22.11.2012 р. за принципом мовчазної згоди. З огляду на викладене, філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» вдруге відхилила пропозицію ПАТ «АЗМОЛ» щодо розірвання кредитного договору № 83-08 від 29.09.2008 р.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Загальні умови порядку зміни та розірвання господарських договорів визначені у статті 188 Господарського кодексу України, в якій зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Для визначення можливих підстав для зміни або розірвання господарських договорів, слід враховувати правила частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо внесення змін до умов Кредитного договору № 83-08 через порушення законодавства при його укладенні (Кредитний договір № 83-08 відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним), та проведення двосторонньої реституції стосовно грошових коштів, що отримувались сторонами по ньому з моменту виникнення договірних відносин за цим договором, тобто, з 29.09.2008 року.
В першу чергу слід зазначити, що відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Таким чином, твердження позивача про необхідність внесення змін в договір шляхом розірвання Кредитного договору № 83-08 через його недійсність є неправомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.12 р. у справі № 5009/1941/12 за позовом ПАТ «АЗМОЛ» до відповідача ПАТ «Промінвестбанк» про визнання Кредитного договору № 83-08 недійсним в частині видачі кредиту в доларах США, євро та російських рублях, в позові відмовлено. Вказаним судовим рішенням встановлено (4 аркуш рішення): «ПАТ Промінвестбанк станом на час укладання спірного кредитного договору мав видані Національним банком України банківську ліцензію №1 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п. п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», дозвіл № 1-1 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та 4 ст.47 цього Закону. Таким чином, Банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі вищевказаних банківської ліцензії та дозволу». Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.12 р. вказане судове рішення залишено без змін.
Таким чином, господарським судом Запорізької області у справі № 5009/1941/12 встановлено факт відповідності Кредитного договору № 83-08 вимогам закону та надано оцінку підставам визнання вказаного договору недійсним, які позивач повторно заявляє в обґрунтування позовної заяви по цій справі.
З огляду на викладене, вимоги позивача про внесення змін в договір та застосування реституції не ґрунтуються на нормах закону, в їх задоволенні слід відмовити.
При цьому суд приймає до уваги, що позивачем не сплачено судовий збір по вимозі про застосування реституції.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги.
Позивач просив провести двосторонню реституцію стосовно грошових коштів, що отримувались сторонами по Кредитному договору № 83-08 з моменту виникнення договірних відносин за цим договором, тобто з 29.09.2008 р.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ «АЗМОЛ» отримано грошові кошти в межах ліміту в розмірі 15150000 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.12 р. у справі № 5009/1487/12 за позовом ПАТ «Промінвестбанк» до відповідача ПАТ «АЗМОЛ» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 76573,80 доларів США та 13897943,97 грн., що складається з 11 457 395 грн. заборгованості за кредитом, процентів - 1143867,47 грн. та пені - 1296681,50 грн. за Кредитним договором № 83-08 (залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.12 р.). Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що ПАТ «Промінвестбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 6231 від 06.10.2008 р., реєстром оплачених електронних розрахункових документів за 06.10.2008 р. та виписками по рахунках № № 20635356160248/980, 20635356160248/840. Позичальником фактично було отримано грошові кошти в межах ліміту в розмірі 15150000 грн. Відповідач не заперечує факт отримання кредиту за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83 -08 від 29.09.2008 р. (з подальшими змінами).
Отже, позивачем отримано від відповідача за Кредитним договором № 83-08 15150000 грн. Згідно листа № 44-11/42 від 24.01.13 р., наданого відповідачем, сума погашення з боку ПАТ «АЗМОЛ» станом на 24.01.13 р. складає 14497045,51 грн. та 132085,10 доларів США, що не перевищує 15150000 грн. Тому для визначення суми з якої вираховується судовий збір слід виходити з більшої суми, яка б підлягала поверненню при застосуванні реституції, тобто з суми - 15150000 грн.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64380 грн.).
Ціна поданого позову в частині майнової вимоги складає 15150000 грн., отже розмір судового збору, який мав сплатити позивач складає 64380 грн.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 00152365) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001) 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.02.13 р.
Суддя А.О. Науменко