28 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа №816/631/13-а
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області про визнання протиправним та скасувати рішення,
12 лютого 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі- позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області (надалі- УПФУ в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24 січня 2013 року №7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувльниками або органом Пенсійного фонду.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 24.01.2013 №7 винесено відповідачем на підставі частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність на підставі Перехідних та Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.01.2011.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав суду письмові заперечення, в яких просив розгляд справи провести без участі представника управління.
У наданих суду письмових запереченнях відповідач посилався на правомірність винесеного рішення. Зазначав, що за порушення, вчинені до 01.01.2011 органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення правопорушення. Таким чином, оскільки станом на 01.01.2011 строк сплати фінансових санкцій не настав, то УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області правомірно застосувало до спірних правовідносин положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зважаючи на положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи достатність наданих сторонами доказів та клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них прававідносини.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особою- підприємцем, зареєстрована Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 21.12.2004, номер запису про державну реєстрацію 2 586 000 0000 000469 та перебуває на обліку як платник страхових внесків в УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області за реєстраційним номером 16321103753.
24.01.2013 УФПУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області винесено рішення від 24.01.2013 №7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 512 грн. 52 коп. та нараховано пеню в розмірі 6 837 грн. 68 коп. за період з 20.07.2009 по 23.01.2013 (а.с.8).
Позивач із вказаним рішенням не погодився, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване рішення від 24.01.2013 №7 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду винесене відповідачем на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що порядок застосування фінансових санкцій та умови нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків до 01 січня 2011 року було врегульовано статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Зокрема, відповідно до частини дев'ятої вказаної статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу та одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Разом з тим, частина дев'ята статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратила чинність з 01 січня 2011 року відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI.
Як встановлено судом, рішення УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області №7 про застосування фінансових санкцій та пені прийнято 24.01.2013, тобто після втрати чинності вказаної норми Закону.
Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансових санкцій до позивача застосована неіснуюча норма Закону.
У зв'язку з викладеним, варто звернути увагу на положення частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, дотримання особою норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такою особою.
Разом з тим, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту вказаного пункту, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в тому числі, повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має застосовуватися з посиланням на пункт 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Однак, з 01 січня 2011 року органи Пенсійного фонду невправі, за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, застосовувати нові штрафи та нараховувати нову пеню у порядку, визначеному статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачений відповіднимою нормамою склад правопорушення та відповідні санкції за його вчинення втратили чинність, а відтак, їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить вимогам статті 58 Конституції України.
Вищевикладене прямо відображено в абзаці 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого, як зазначалося судом вище, органи Пенсійного фонду зберегли повноваження щодо стягнення сум фінансових санкцій, які виникли до 01 січня 2011 року. Нові ж фінансові санкції повинні застосовуватися органами Пенсійного фонду на підставі законодавства, чинного на момент їх застосування.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак рішення УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області від 24.01.2013 №7 підлягає скасуванню.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області про визнання протиправним та скасувати рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області від 24 січня 2013 року №7.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.О. Кукоба