"24" березня 2011 р. справа № 2а-12847/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Потапові К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм"
на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. у справі № 2а-12847/09/0470
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм"
до: Запорізької митниці
про: скасування податкового повідомлення - ,
Встановила:
05 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокосм»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці, в якому просило визнати нечинним повністю податкове повідомлення форми Р№36 від 03 серпня 2009 року Запорізької митниці про визначення податкового зобов'язання за платежем вивізне мито (040 вид) в сумі 189 175,86 грн., у тому числі за основним платежем 180 167,49 грн. та штраф 9 008,37 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим що в зовнішньоекономічному контракті від 11.02.09 № 3 SF-08/09 між ТОВ «Агрокос»СП Самарканд-Паррандата, а також доповненнях до нього, які були подані до митного оформлення та заявлені в графі 44 вантажних митних декларацій від 26.03.09 № 112020008/9/000254, від 31.03.09 р. № 112020008/9/000264, розділ «Застереження про реекспорт»та зобов'язання покупця про надання продавцю цього товару - резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення відсутні.
В той же час згідно вимог пункту 1, 2 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.01.02 № 12 «Про заходи щодо запобігання реекспорту товарів українського походження в рамках міждержавних двосторонніх Угод про вільну торгівлю», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.02 за № 73/6361, визначена необхідність включати при укладенні резидентами України зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів українського походження, на які згідно із законодавством України встановлено вивізне (експортне) мито, з нерезидентами держав, з якими укладені і діють Угоди про вільну торгівлю, розділ «Застереження про реекспорт»такого змісту: Сторони погодилися, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом цього договору (контракту), на ринки третіх країн, без попередньої письмової згоди Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. У договорах (контрактах) про експорт товарів українського походження, на які згідно із законодавством України встановлено вивізне (експортне) мито, повинно бути внесено зобов'язання Покупця про надання Продавцю цього товару - резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення. Ця інформація в термін, не пізніше десяти днів з дати її отримання, подається Продавцем товару до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції.
Відсутність відповідного застереження, що мало місце на думку суду, позбавила позивача права на отримання преференції по вивізному миту «065», підставою для надання якого є багатостороння угода (СНД) - Угода про створення зони митної торгівлі від 15.04.94 та Правила визначення країни походження, затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000р.
Доводи позивача стосовно того, що розмір вивізного мита та права на отримання преференцій перевірялись митним органом під час вивезення вантажу за митну територію України та здійснення відповідних операцій митного контролю, що згідно п.п. 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»позбавляє контролюючий орган права донарахування податкових зобов'язань, відхилені судом першої інстанції, виходячи з норм ст.69 Митного кодексу України.
Як зазначив суд статтею 69 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Особа, що подала апеляційну скаргу, вважає що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та прийнята в наслідок невірного застосування норм матеріального права.
Як вказує позивач, умова застосування пільгового режиму оподаткування при митному "оформленні товарів, що вивозяться з митної території України (преференція по вивізному миту «065») - наявність у зовнішньоекономічних контрактах розділу «Застереження про реекспорт»та зобов'язання покупця про надання продавцю товару-резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення - була виконана підприємством у повному обсязі.
ТОВ «Агрокосм»виконало вимоги законодавства щодо застереження про реекспорт, а отже, правомірно застосувало пільговий режим оподаткування при митному оформленні товарів, що вивозяться з митної території України (преференція по вивізному миту «065»).
На думку позивача, порушення судом норм матеріального права при вирішенні даної справи полягає у незастосуванні ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
А також частин 1 та 2 статті 88 Митного кодексу України, згідно яких декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою та обов'язок сплати податків та зборів покладається на декларанта.
Таким чином, оскільки відповідно до графи 14 вантажних митних декларацій від 26.03.09 № 112020008/9/000254, від 31.03.09 № 112020008/9/000264 декларантом виступає ПНВП «Фірма «Віко», то відповідно на неї законом і покладено обов'язок сплати податків та зборів і саме вона повинна нести відповідальність за повноту і своєчасність сплати вивізного мита за зазначеними операціями, а не власник товарів -TOB «Агрокосм».
Відповідач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Вказує, що в зовнішньоекономічному контракті від 11.02.09 № 3SF-08/09 між TOB "Агрокосм" та СП "Самарканд - Парранда" та доповненнях до них, які були подані до митного оформлення та заявлені у графі 44 ВМД від 26.03.09 № 112020008/9/000254, від 31.03.09 № 112020008/9/000264, розділ"Застереження про реекспорт" та зобов'язання покупця про надання продавцю цього товару - резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення відсутні.
У судовому засіданні представники позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, направив суду клопотання про розгляд справи без участі представника митниці (а.с. 105) справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї,а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з такого.
У березні 2009 року до митного оформлення було подано вантажні митні декларації (далі ВМД) від 26.03.09р № 112020008/9/000254 та від 31.03.09 № 112020008/9/000264, згідно яких |в режимі "ЕК" був заявлений товар "Насіння соняшника неподріблене в лушпинні чорного кольору харчового призначення. Торговельна марка відсутня. Фірма-виробник невідома, UA. Врожай 2008 року. ГОСТ 22391-89.", країна походження - Україна UA (код 804), за кодом згідно з УКТ ЗЕД 1206 009900, ставка мита 13%, застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що вивозяться з митної території України (преференція по вивізної миту "065").
Продавцем зазначеного товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 11.02.09 № 3SF-08/09 та відповідно особою, відповідальною фінансове врегулювання, є TOB "Агрокосм". Відправник зазначеного товару відповідно до договору про надання послуг по транспортно - експедиційному обслуговуванню від 10.10.08 №12/10-08 є ТОВ"Алекс Трейд". Одержувач товару відповідно зовнішньоекономічного контракту від 11.02.09 № 3SF-08/09 є СП «Самарканд-Паранда», Узбекистан, Самаркандська область, Самаркандський район, пос. Янгіарик № 26.
Як свідчать відмітки Запорізької митниці на названих ВМД, за станом на 29.03.2009р та 02.02.2009 р. відповідно, митне оформлення вантажу було здійснено. Товар вивезено за межі митної території України, відповідно митні платежі перевірено митницею та сплачено.
23 червня 2009 року Запорізькою митницею проведено камеральну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокосм», за результатами якої складено акт №5/9/11200 0000/0024229322.
На підставі акту перевірки №5/9/11200 0000/0024229322 від 23.06.09 р. прийнято податкове повідомлення форми Р№36 від 03 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Агрокосм»за платежем вивізне мито (040 вид) в сумі 189 175,86 грн., у тому числі за основним платежем 180 167,49 грн. та штраф 9 008,37 грн.
Підставою для збільшення суми податкового зобов'язання на 180167,49 грн. було те, що в зовнішньоекономічному контракті від 11.02.09 № 3 SF-08/09 між ТОВ «Агрокосм»та СП Самарканд-Паррандата, доповненнях до них, які були подані до митного оформлення та заявлені в графі 44 вантажних митних декларацій від 26.03.09 № 112020008/9/000254, від 31.03.09 р. № 112020008/9/000264, розділ «Застереження про реекспорт»та зобов'язання покупця про надання продавцю цього товару - резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення відсутні.
Як свідчить пояснення сторін, під час митного оформлення контролюючому органу подавався зовнішньоекономічний контракт від 11.02.2009 № 3SF -08/09 та доповнення до нього, оформлені листами від 16.03.2009 № 24 щодо кількості та місця відвантаження товару, №628 від 20.03.09 р. щодо умов поставки товару.
Отже, зміст контракту, на який посилається митниця у акті перевірки, контролюючому органу під час здійснення митного оформлення вантажу був відомий.
Згідно ч.2 ст.17 Закону «Про єдиний митний тариф »мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинним на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує національний банк України.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, якщо митні органи , приймаючи вантажні митні декларації, визначили (нарахували) суму мита, то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.
Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Зазначене вище також є підставою для задоволення позову, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення ф. «Р»№36 від 03.08.2009р, винесеного Запорізькою митницею на підставі п.п. «в»п.4 .2.2 ст.4 Закону 2181.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне .
Як зазначено у акті перевірки, підставою для застосування пільгового режиму оподаткування є «Угода про створення зони вільної торгівлі»від І5.04.94 та Правила визначення країни походження, затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 року».
Однак, згідно вимог пункту 1 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.01.02 № 12 «Про заходи щодо запобігання реекспорту товарів українського походження в рамках міждержавних двосторонніх Угод про вільну торгівлю», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.02 за № 73/6361, визначена необхідність включати при укладенні резидентами України зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів українського походження, на які згідно із законодавством України встановлено вивізне (експортне) мито, з нерезидентами держав, з якими укладені і діють Угоди про вільну торгівлю, розділ «Застереження про реекспорт»такого змісту: «Сторони погодилися, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом цього договору (контракту), на ринки третіх країн, без попередньої письмової згоди Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України».
До названих держав на момент експорту відносилась і Республіка Узбекистан, про що свідчить Закон України від 4.11.1995р. № 425/95-ВР «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю». Стаття 9 зазначеної Угоди встановлює, що кожна Договірна Сторона не буде допускати несанкціонованого реекспорту товарів, у відношенні експорту яких інша Договірна Сторона, звідки відправляються ці товари, застосовує заходи тарифного і (або) нетарифного регулювання. Договірні Сторони визначають перелік товарів, за якими забороняється несанкціонований реекспорт, а також обмінюються списками товарів, до яких застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання. Реекспорт таких товарів у треті країни може здійснюватися тільки з письмової згоди і на умовах, обумовлених уповноважених органом держави, що є країною походження даних товарів.
В той же час, надані до суду першої інстанції письмові докази свідчать, що відповідно до п. 10.7 Контракту № З SF-08/09 від 11.02.2009 р. «Стороны договорились, что Покупатель не будет осуществлять реэкспорт Товара, который является предметом данного контракта, на рынки третьих стран, без предварительного письменного согласия Министерства экономики Украины».
Отже, у контракті містилось застереження про реекспорт, передбаченні як міжнародною угодою, так і п.1 Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 15.01.2002р. №12 як умова укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з нерезидентами держав, з якими укладено Угоди про вільну торгівлю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 КАС суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч.4 у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з викладеного та керуючись нормами ст..202 КАС, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" слід задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. скасувати. Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»№ 36 від 03.08.2009р., винесене Запорізькою митницею стосовно визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" податкового зобов'язання за платежем вивізне мито в сумі 189 175, 86 грн.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»№ 36 від 03.08.2009р., винесене Запорізькою митницею стосовно визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" податкового зобов'язання за платежем вивізне мито в сумі 189 175, 86 грн.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" за рахунок Державного бюджету України 5 грн.10 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко