18 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А.,Мартинюка В.І.,
Кузнєцова В.О.,Ситнік О.М.,
розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року у справі за позовом прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення відновлювальної вартості зелених насаджень на земельній ділянці,
Прокурор Подільського району м. Києва звернувся до суду з указаним позовом у інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, у якому зазначав, що 21 травня 2009 року ОСОБА_6 передана земельна ділянка площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
При обстеженні зазначеної земельної ділянки 16 березня 2009 року комісією КО «Київзеленбуд» встановлена кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню у зв'язку із будівництвом будинку та господарських споруд, і визначена їх вартість. Однак, відповідач, отримавши у власність земельну ділянку, не сплатив до бюджету м. Києва вартість зелених насаджень, які підлягають видаленню.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2012 року, подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та положень Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року № 1045 (далі - Порядок).
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:
· ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом про стягнення відновної вартості зелених насаджень.
Згідно ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Залишаючи без змін судові рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 червня 2012 року керувався тим, що доводи позивача, що особа, яка отримала акт про право власності на земельну ділянку повинна сплатити відновлювальну вартість зелених насаджень відповідно до п. 11. Порядку не обґрунтовані належним чином, так як позивачем не наведені норми діючого законодавства та не надано суду належних доказів, на підставі яких у відповідача виник такий обов'язок.
Погоджуючись з судовими рішеннями та відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції в ухвалі від 23 листопада 2012 року, керувався тим, що згідно з п. 11 Порядку відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі (крім відновної вартості зелених насаджень, посаджених (створених) цією особою), сплачується до державного бюджету під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.
Оскільки наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень, вказану справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів
Справу за позовом прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення відновлювальної вартості зелених насаджень на земельній ділянці допустити до провадження Верховного Суду України.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
В.О. Кузнєцов
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік