іменем україни
20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г.,
Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2012 року,
У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору №CNGLAN00000986 від 23 липня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 11 072, 52 доларів США зі сплатою 10,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 липня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і ОСОБА_3 23 липня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого останній надав в заставу автомобіль Daewoo, модель Nexia, рік випуску 2007, тип транспортного засобу легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CNGLAN00000986 від 23 липня 2007 року у сумі 9 656, 25 доларів США звернути стягнення на предмет застави автомобіль Daewoo Nexia шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2012 року, позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CNGLAN00000986 від 23 липня 2007 року у сумі 9 656, 25 доларів США звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, модель Nexia, рік випуску 2007, тип транспортного засобу легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що відповідно до договору №CNGLAN00000986 від 23 липня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 11 072, 52 доларів США зі сплатою 10,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 липня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і ОСОБА_3 23 липня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого останній надав в заставу автомобіль Daewoo Nexia, рік випуску 2007, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач умови договору належним чином не виконав, а тому є всі підстави звернути стягнення на предмет застави для погашення кредитної заборгованості.
Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.
Статтею 578 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про заставу" встановлено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
Судом установлено, що на час укладання договору застави рухомого майна від 23 липня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі та відповідно до ст. 60 СК України придбаний автомобіль належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п. 25 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.
Суд першої інстанції у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не залучив до участі у справі співвласника рухомого майна ОСОБА_4
Крім того, відповідно до п. 17.10 договору застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань за кредитним договором чи/або заставодателем за цим договором заставодавець зобов'язаний доставити предмет застави у строк 7 днів з моменту пред'явлення заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строк сплати якої настав (у тому числі по кредиту, відсоткам та іншим платежам).
Згідно з п. 114 Правил надання послуг поштового зв'язку адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
З матеріалів справи вбачається, що банком надсилалося повідомлення з пропозицію погасити заборгованість за кредитним договором із попередженням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1, однак доказів отримання цього повідомлення відповідачем матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначав, що за вказаною адресою він не проживає та знятий з реєстрації ще 18 березня 2009 року, а про зміну адреси позивачу було відомо з його листа від 8 лютого 2010 року та з копії паспорта (а.с. 55-58, 105 - 107).
У порушення ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не перевірив цих доводів відповідача щодо неотримання ним повідомлення банку.
Згідно з ч.2 ст.338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
І.М. Завгородня
Ю.Г.Іваненко
О.М. Ситнік