13 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Кадєтової О.В.,
Мартинюка В.І.,
Мостової Г.І.,
Наумчука М.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Ренесанс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення винагороди та штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року та додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2012 року,
У липні 2011 року ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення винагороди та штрафу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2011 року в задоволенні позову ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2011 року скасовано.
Ухвалене нове рішення, яким позов ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках на користь ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» 65 475 грн. та судові витрати в сумі 4 248 грн.
Додатковим рішенням апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2012 року позов ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» в частині стягнення штрафу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» штраф в сумі 65 475 грн., в рівних частках, тобто по 32 737 грн. 50 коп. з кожного.
У червні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення та додаткове рішення апеляційного суду, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем ТОВ «Агентство нерухомості «Ренесанс» та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 29 травня 2008 року укладено договір про надання послуг по продажу об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 (надалі по тексту - договір).
Відповідно до п. 1.1. якого продавці доручили представляти їх інтереси на ринку нерухомості з метою продажу вказаної квартири, а агентство зобов'язалося вчинити ряд дій, направлених на пошук покупця на нерухомість та супроводження угоди по відчуженню нерухомості.
Відповідачі зобов'язалися не продавати квартиру особам, які отримали інформацію про нерухомість при сприянні агентства, без участі агентства та без виплати винагороди (п. 2.3.8. договору).
Відповідно до п. п. 2.6., 3.3. договору продавці зобов'язалися виплатити винагороду агентству у розмірі 65 475 грн., підставою для отримання агентством винагороди від продавців є підписання додаткової угоди про огляд нерухомості між агентством та потенційним покупцем, у разі якщо в подальшому останній придбає вказану нерухомість.
У разі не сплати винагороди агентству відповідно до п. 3.3. договору, продавці несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі подвійної винагороди, а саме: 130 950 грн. (п. 4.2. договору).
Третій особі ОСОБА_6 була надана для огляду вказана квартира та між агентством та ОСОБА_6 було укладено угоду від 29 травня 2008 року, умовами якої передбачені наслідки придбання вказаної квартири членами сім'ї ОСОБА_6
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 7 серпня 2008 року уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останні продали вказану квартиру ОСОБА_7
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановивши, що вказана квартира хоча і була надана для огляду ОСОБА_6, з ним же і була укладена додаткова угода, однак в наступному договір купівлі-продажу квартири між ним та відповідачами не укладався, виходив з того, що передбачена п.п. 2.6., 3.3. договору підстава для отримання агентством винагороди від продавців у розмірі 65 475 грн. відсутня, у зв'язку з цим відсутні підстави для стягнення штрафу за не сплату винагороди агентству відповідно до п. 4.2. договору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції встановивши, що агентство свої зобов'язання з пошуку покупця квартири відповідачів виконало в повному обсязі, виходив з того, що останні порушили умови договору та провели відчуження квартири покупцям, яких знайшло агентство без його (агентства) участі, угода від 29 травня 2008 року, умовами якої передбачені наслідки придбання вказаної квартири членами сім'ї ОСОБА_6 відповідає вимогам закону та не оспорена сторонами, та дійшов до висновків про наявність підстав для стягнення винагороди на користь агентства за надані послуги та застосування штрафу за порушення зобов'язання відповідачами.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права та без визначення характеру спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції в порушення умов договору не звернув уваги на те, що за порушення відповідачами зобов'язання, передбаченого п. 2.3.8. договору - не продавати квартиру особам, які отримали інформацію про нерухомість при сприянні агентства, без участі агентства та без виплати винагороди, - умовами договору не встановлено настання правових наслідків (сплата штрафу) для відповідачів.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Суд апеляційної інстанції в порушення вищевказаних правових норм встановивши, що вказана квартира хоча і була надана для огляду ОСОБА_6, з ним же і була укладена додаткова угода від 29 травня 2008 року, однак в наступному договір купівлі-продажу квартири між ним та відповідачами не укладався, не з'ясував: чи діяв потенційний покупець ОСОБА_6 при укладанні вказаної угоди за згодою другого з подружжя, ОСОБА_7, та в інтересах сім'ї; чи створює вказана угода обов'язки для другого з подружжя та в якій частині; чи використане майно, одержане за договором купівлі-продажу, в інтересах сім'ї та дійшов до передчасного висновку про те, що на підставі вказаної угоди у відповідачів виникають зобов'язання перед агентством.
Враховуючи вище викладене, судове рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо їх законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2012 року та додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.О. Кузнєцов
Судді: О.В. Кадєтова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук