Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Матієк Т.В., Романець Л.А.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
Вирішено долю речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за те, що вони, за попередньою змовою, в період часу з 21.00 год 03.10.2011 року по 08.00 год 04.10.2011 року, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб шляхом, демонтажу з автомобіля марки «ВАЗ 21099», д.н. НОМЕР_1, що був припаркований біля будинку № 6-а по вул. Ентузіастів в м. Чернівці таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 5112 грн.
Крім того, за аналогічних обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таємно за попередньою змовою викрали з автомобілів:
- 11 жовтня 2011 року майно потерпілого ОСОБА_5 на суму 3900 грн;
- 10-11 жовтня 2011 року майно потерпілого ОСОБА_6 на суму 3200 грн;
- 20-21 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_7 на суму 1100 грн;
- 04 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_8 на суму 1010 грн;
- 04-05 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_9 на суму 3110 грн;
- 13-14 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_10 на суму 2700 грн;
- 17-18 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_11 на суму 1320 грн;
- 18 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_12 на суму 4500 грн;
- 22 листопада 2011 року майно потерпілого ОСОБА_13 на суму 2600 грн;
- в середині жовтня 2011 року майно потерпілого ОСОБА_14 на суму 800 грн та майно потерпілого ОСОБА_15 на суму 550 грн;
- 07 грудня 2011 року майно потерпілої ОСОБА_16 на суму 208 грн.
Крім того, 07 грудня 2011 року, намагалися викрасти майно, що належить ОСОБА_14 однак були затримані працівниками міліції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, внаслідок суворості, просить пом'якшити покарання та звільнити засуджених від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував дані про особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та обставини, які пом'якшують покарання, на що не звернув увагу і апеляційний суд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скаргу захисника залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15. ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та правильності кваліфікації їх дій захисник у касаційній скарзі не оспорює.
Що стосується доводів захисника, про те, що призначене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судом покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок суворості, то вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання суд взяв до уваги тяжкість вчинених злочинів (згідно зі ст. 12 КК України віднесені до середньої тяжкості), кількість епізодів злочинної діяльності, обставини скоєння злочинів, дані про особи засуджених (раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, після зміни запобіжного заходу влаштувалися на роботу, під час досудового слідства та в суді свою вину визнали, щиро розкаялися, відшкодували матеріальні збитки потерпілим, мають хронічні захворювання), і прийшов обґрунтованого висновку про необхідність обрання засудженим покарання у виді обмеження волі, яке полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду та остаточно призначив покарання за сукупністю злочинів з дотриманням вимог ст. 70 КК України.
Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1, ретельно перевірив викладені в ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення засуджених від відбування призначеного судом першої інстанції покарання на підставі ст. 75 КК України. Своє рішення суд у відповідності до вимог ст. 377 КПК України належним чином мотивував і з даним рішенням погоджується і колегія суддів.
За таких обставин підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.
Судді:
____________________ _____________________ _______________
Т.С. Шилова Т.В. Матієк Л.А. Романець