Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 7 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2012 року.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограду від 23 грудня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 271 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він будучи службовою особою, вчинив порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що призвело до заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого за наступних обставин.
ОСОБА_1, працюючи майстром дільниці 1 групи сантехнічного обслуговування та насосних станцій ЕСЦ №11 енергосилового цеху № 11 ПАТ «Гідросила», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, і відповідальним за якісне та своєчасне виконання покладених на нього обов'язків по забезпеченню суворого дотримання працівниками інструкцій з техніки безпеки, здійсненню контролю при виконанні робіт із підвищеною небезпекою, оформленню та проведенню цих робіт згідно наряду-допуску, своєчасному здійсненню перевірки знань у осіб, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, порушив ст. ст. 153, 160 КЗпП України, п. п. 2.4, 3.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.7 Інструкції № 29 по охороні праці при роботі на висоті, ст. ст. 6, 8, 13, 14 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-ХП, п. п. 3.7, 3.11, 3.12, 3.13, 3.14, 3.15, 3.17 посадової інструкції майстра дільниці 1 групи сантехнічного обслуговування та насосних станцій ЕСЦ № 11, з якою ознайомлений 02.08.2010 року, що призвело до заподіяння шкоди потерпілому.
26 травня 2011 року, приблизно о 7 год. 30 хв., майстер цеху ОСОБА_1, з метою реалізації умислу на створення перед керівництвом ПАТ «Гідросила» видимості належного виконання своїх службових обов'язків, при фактичному самоусуненні від їх виконання, у порушення вищевказаних вимог законодавчо-нормативних актів, через необережність, що виразилось в злочинній недбалості, оскільки не передбачив настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити, своїми діями вчинив порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що полягло в активних діях і, зокрема, в тому, що він надав працівнику вказівку на виконання робіт на висоті, а також бездіяльності, яка виразилось в тому, що він не оформив наряд-допуск, не провів повторного та цільового інструктажу, не проконтролював використання останнім засобів індивідуального захисту, не провів підготовку робочого місця до виконання робіт на висоті і не проконтролював роботи на висоті, надав завдання електромонтеру ОСОБА_2 замінити перегорівшу лампу у світильнику денного освітлення в приміщенні насосної станції.
ОСОБА_2 взяв дерев'яну драбину, піднявся по ній на висоту 2,5 метри і двома руками намагався демонтувати лампу із світильника, але не втримався і впав на бетонну підлогу в результаті чого отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування. Зазначає про допущення органом досудового слідства та судом однобічності та неповноти дослідження обставин справи. Наголошує, що справа була порушена по факту, а не щодо нього, чим порушено його право на захист, оскільки він не мав можливості оскаржити постанову про порушення кримінальної справи. Вважає, що він не був призначений особою відповідальною за організацію і безпечне виконання робіт на висоті. Вказує, що перелік робіт на висоті, які виконуються за нарядами допусками не затверджували і його з ним не знайомили. Повідомляє, що до нещасного випадку журнал обліку робіт на висоті, що виконуються за нарядами та розпорядженнями, не вівся, наряди не виписувалися, а він не мав виписувати наряд допуск. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 377 КПК України, належним чином не проаналізував доводів апеляцій і відповіді на них не надав.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи зі змісту ст. 323 КПК України, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.
Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд першої інстанції послався на докази, що містяться в матеріалах справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені і є обґрунтованими.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, дослідивши і проаналізувавши показання самого засудженого, який вину не визнавав, однак після зміни обвинувачення просив закрити справу у зв'язку з дійовим каяттям; потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; інші докази у справі: акт спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками; акт №1 про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний із виробництвом; протокол рішення зі спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком; протокол огляду місця події; ескіз місця нещасного випадку; інструкцію №29 по охороні праці при роботі на висоті ПАТ «Гідросила»; наказ №822, згідно з яким ОСОБА_1 переведено на посаду майстра дільниці; правила охорони праці під час виконання робіт на висоті; висновок судово-медичного експерта, журнал травматизму здравмпункту ПАТ«Гідросила»; повідомлення про нещасний випадок; акт встановлення наявності у ЕСЦ №11 захисних поясів та касок; журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці ЕСЦ№11; посадову інструкцію майстра 1 групи сантехнічного обслуговування та насосних станцій ЕСЦ №11.
Суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці службовою особою підприємства, що заподіяло шкоду потерпілому.
Посилання засудженого, що кримінальна справа порушена по факту, а не відносно нього, а тому він був позбавлений можливості її оскаржити не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 236-7 КПК України, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.
Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства.
Виходячи з викладеного, після пред'явлення обвинувачення ОСОБА_1 не був позбавлений права оскаржити постанову про порушення кримінальної справи
Доводи засудженого, які аналогічні доводам апеляції його захисника, належно перевірені апеляційною інстанцією. Апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про правильність засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 271 КК України, на усі доводи апеляції надав обґрунтовану відповідь, законність ухвали суду сумнівів у колегії суддів не викликає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI), п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді :
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова Т.І.Франтовська