79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.02.13 Справа№ 914/404/13-г
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно- механічний завод", м. Червоноград, Львівська область
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс", м. Радехів, Львівська область
про визнання недійсним договору купівлі-продажу контори-лабораторії та механічної майстерні від 23.12.2009 р.
Суддя Н.Мороз
При секретарі Ю.Шиманській
Представники:
Від позивача - Т.Кудрик
Від відповідача - Б. Радик
Суть спору:
Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством "Червоноградський ремонтно-механічний завод", м. Червоноград, Львівська область, до товариства з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс", м. Радехів, Львівська область, про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель, а саме: контори-лабораторії і механічної майстерні в м. Червоноград, вул. Промислова, 1, від 23.12.2009 р.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.01.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 12.02.2013 р. В судовому засіданні 12.02.2013 р. оголошено перерву, про що представники сторін ознайомлені під розписку.
Представникам роз'яснено їх права та обов»язки, згідно ст. 22 ГПК України.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі оскаржуваного договору від 23.12.2009 р. відповідачу було продано контору-лабораторію і механічну майстерню в м. Червоноград, вул. Промислова, 1. Однак, Київським апеляційним адміністративним судом 13.12.2012 р. було задоволено позов ДП "Регіональні електричні мережі" до КП ЛОР "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" про скасування державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, що належало позивачу та було зареєстроване за ним 05.08.2009 р. за №27958165. Таким чином, договір не відповідає п. 4 ст. 203 ЦК України. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що на дату укладення оскаржуваного договору стверджувана
позивачем підстава не існувала, відповідач придбав майно на підставі договору, посвідченого нотаріально, повністю оплатив майно та зареєстрував за собою право власності на нього. Про будь-які права третіх осіб на це майно позивач відповідача не повідомляв. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
23.12.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М. та зареєстрований в реєстрі за №779, за яким продавець передає у власність покупцю нежитлові будівлі: контора-лабораторія поз. №1 загальною площею 413,8 кв.м., механічна майстерні поз. №2 загальна площа 855,4 кв.м. у м. Червоноград, вул. Промислова, 1 (п. 1.1.). Об'єкт продажу належить продавцю на підставі наказу ФДМ України №1277 від 30.11.1998 р. /РВ по Львівській області, наказу ФДМ України №1329 від 26.12.2000 р./ РВ по Львівській області та переліку нерухомого майна, зареєстрованих в КП Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" 02.03.2009 р. в кн.. 2ю/нж, номер запису 151, реєстраційний №27958165 (п. 1.2.). При цьому, відповідно до п. 4.1. договору, продавець ствердив, що на момент укладення договору об'єкт продажу не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, будь-яких обтяжень чи інших прав у третіх осіб щодо нього немає.
Будівлі були фактично передані відповідачу позивачем за актом прийому-передачі нежитлових будівель від 23.12.2009 р., видатковою накладною від 25.12.2009 р., а 2 8.01.2010 р. відповідач зареєстрував право власності на них, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25168041. При цьому, платіжним дорученням №4535 від 29.12.2009 р. відповідач сплатив позивачу кошти по його рахунках за придбані будівлі та обладнання. 07.12.2010 р. між відповідачем (орендар) та Червоноградською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки для обслуговування придбаних виробничих приміщень. Цей договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Червоноград, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2011 р. №461180004000011.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. у справі №2-а-3578/12/1070 за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання неправомірними дій по реєстрації права власності на нерухоме майно, було задоволено апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі", скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 р., постановлено нову постанову, якою позов задоволено. Визнано неправомірними дії комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" по реєстрації прав власності на нерухоме майно: контору-лабораторію і механічну майстерню у м. Червоноград, вул. Промислова, 1; скасовано державну реєстрацію права власності на зазначені об'єкти від 05.08.2009 р. №27958165 та зобов'язано виключити з реєстру прав власності на нерухоме майно зазначені об'єкти за реєстраційним №27958165 від 05.08.2009 р.
З цієї підстави позивач вважає оскаржуваний договір недійсним. Однак, зі змісту вказаної постанови вбачається, нею було скасовано не державну реєстрацію права власності відповідача, а попередню державну реєстрацію права власності на майно за позивачем при тому, що правовстановлюючі документи, на підставі яких така реєстрація проводилась, недійсними вказаною постановою не визнавались і доказів їх визнання недійсними станом на дату розгляду справи суду не надано. Згідно п. 3.9. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції, чинній на час укладення оскаржуваного договору та проведення державної реєстрації права власності на майно за відповідачем, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. Відтак, на дату винесення цієї постанови, скасований Київським апеляційним адміністративним судом реєстраційний запис вже був скасований КП ЛОР "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" у зв'язку із проведенням реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а правові наслідки скасування чи визнання недійсною реєстрації не є тотожними, оскільки недійсною така дія є з моменту вчинення, у той час як скасованою - з дати набрання рішення суду законної сили. Враховуючи наведене, така зазначена позивачем обставина не впливає на дійсність оскаржуваного договору, оскільки не існувала на дату його укладення.
Згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно із п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З матеріалів справи, в світлі поданої позивачем копії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. у справі №2-а-3578/12/1070 не вбачається порушення оскаржуваним договором прав позивача внаслідок скасування такої державної реєстрації права власності.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку в позові відмовити.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 15, 203, 215, 321, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Суддя Мороз Н.В.
Рішення складено 28.02.2013р.