Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Слинька С.С., Наставного В.В.,
за участю прокурора Чорної І.С.,
представника
цивільного позивача ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
її захисників адвоката ОСОБА_3, дочки ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2012 року відносно ОСОБА_2
Вироком Таращанського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, яка не має судимості,
засуджено за ст. 190 ч.4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Цивільний позов задоволено та стягнено з ОСОБА_2 на користь державного підприємства «Лозівський кінний завод № 124» матеріальну шкоду в розмірі 2942825 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за те, що вона восени 2005 року умисно, шляхом зловживання довірою (шахрайство) незаконно заволоділа чужим майном - жеребцем чистокровної верхової породи імпортної селекції по кличці «Самуд», вартістю 2942825 грн., належного ДП «Лозівський кінний завод №124», завдавши шкоду в особливо великих розмірах. Заволодівши шахрайським шляхом жеребцем чистокровної верхової породи імпортної селекції по кличці «Самуд», ОСОБА_2 в кінноспортивному клубі «Арсенал», розташованому за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Синява, що на праві власності належить її неповнолітній дочці ОСОБА_4, опікуном якої вона є, стала використовувати його в особистих цілях, а саме в селекції цінних порід коней. Дізнавшись про те, що її дії щодо незаконного заволодіння чужим майном викриті, ОСОБА_2, не бажаючи повернути чуже майно, за допомогою робітників кінноспортивного клубу «Арсенал», яких не повідомила про злочинність своїх дій, організувала перевезення жеребця чистокровної верхової породи імпортної селекції по кличці «Самуд» з території кінноспортивного клубу «Арсенал» в невстановлене слідством місце.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2012 року за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_2 вказаний вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2 просить вирок та ухвалу скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Вказує на невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості, та вважає, що її вина у вчиненні злочину не доведена.
У касаційній скарзі захисник засудженої просить вирок та ухвалу змінити у зв'язку з неповнотою і однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а провадження у справі закрити, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину не доведена.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та її захисників про підтримання касаційних скарг, представника цивільного позивача про заперечення проти доводів касаційних скарг та обґрунтованість судових рішень і правильність вирішення цивільного позову, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційних скарг та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженої і її захисника підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційних скаргах засудженої та її захисника, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_2 та доведеності її вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання свідків, матеріали виїмки документів, протоколи обшуків та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою. Перевірено судом і доводи касаційних скарг щодо здійснюваного під час досудового слідства психологічного тиску на свідків, яким суд дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.
Доводи касаційних скарг про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляціями засудженої, її захисників та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.
При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації її дій.
У справі не встановлено порушень судами вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які були б безумовними підставами для скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень. Не було порушено при розгляді справи в суді і право на захист засудженої ОСОБА_2, оскільки згідно протоколу судового засідання захист її інтересів у судовому засіданні здійснювали два професійні захисники - адвокати.
За таких обставин, доводи засудженої та захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_2, неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними, а тому підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд за доводами касаційної скарги засудженої та її захисника колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, при призначенні засудженій покарання суд першої інстанції повною мірою не дотримався вимог ст. 65 КК України. Так, відповідно до вказаної статті суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинили злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, районний суд при призначенні ОСОБА_2 покарання за ст. 190 ч.4 КК України формально перерахував обставини, які можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, проте не врахував їх при призначенні строку покарання за скоєний злочин та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок його суворості.
Зокрема, судом в достатній мірі не враховано те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, по місцю проживання та утримання характеризується позитивно, має ряд захворювань, є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, на її на утриманні знаходиться неповнолітня донька. Апеляційний суд при розгляді справи на це уваги не звернув.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_2 за ст. 190 ч.4 КК України основне покарання до мінімальної межі санкції вказаної статті.
За таких обставин, вирок та ухвала суду підлягають зміні, а касаційні скарги засудженої і її захисника в цій частині задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Таращанського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити та пом'якшити їй основне покарання і ОСОБА_2 за ст. 190 ч.4 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю.
В решті вказані судові рішення залишити без змін.
Судді:
____________________ _____________ ________________
М.Й.Вільгушинський С.С.Слинько В.В.Наставний