Головуючий у 1-й інстанції: Тарасенко М.П.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"21" травня 2012 р. Справа № 2-а/0614/1327/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області на постанову Малинського районного суду від "29" квітня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Малинського районного суду від 29.04.2011р. позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та отримує допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ), доплату до пенсії відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ , але у розмірах, встановлених постановою КМУ.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплат як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри таких доплат в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплат застосуванню підлягають саме ст.ст.37,39 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996 р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду від "29" квітня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області пл. Соборна, 12 А,м. Малин,Житомирська область,11601 Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області вул.Чорновола, 38 Б,м.Малин,Житомирська область,11602