5 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - Харківське БТІ, БТІ відповідно), третя особа - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Банк), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Харківського БТІ щодо державної реєстрації за Банком права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення першого поверху № 51-1:-51-9, І в літ. А-4 загальною площею 118,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
(далі - предмет іпотеки), скасувати державну реєстрацію права власності за Банком на предмет іпотеки, а також поновити запис про державну реєстрацію зазначеного права за ОСОБА_1, який виступив поручителем за кредитним договором № 15.09-19/09-СК від
10 серпня 2009 року (далі - кредитний договір).
Харківський окружний адміністративний суд постановою від
18 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, позов задовольнив частково: визнав дії Харківського БТІ щодо державної реєстрації за Банком права власності на предмет іпотеки протиправними; в решті позову відмовив.
Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час вчинення Харківським БТІ дій щодо державної реєстрації за Банком права власності на предмет іпотеки відповідач порушив вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 18 лютого 2002 року за № 157/6445
(далі - Тимчасове положення) внаслідок ненадіслання кредитором ОСОБА_1 письмової вимоги про неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та усунення порушень у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а також з огляду на непроведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомості, щодо якого були зареєстровані майнові права.
Вищий адміністративний суд України постановою від
24 липня 2012 року постанову суду першої й ухвалу суду апеляційної інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, касаційний суд дійшов висновку про відсутність з боку Харківського БТІ порушень, на які вказали суди попередніх інстанцій, оскільки з моменту отримання майновим поручителем ОСОБА_1 письмової вимоги про неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та усунення порушень до
12 липня 2010 року до моменту звернення Банку до Харківського БТІ із заявою від 2 лютого 2011 року № 559/1-09/2 про державну реєстрацію за Банком права власності на предмет іпотеки на час вчинення спірних реєстраційних дій пройшло значно більше часу, ніж встановлено пунктом 2.7 Тимчасового положення. Крім того, на момент звернення до Харківського БТІ, встановлений пунктом 3.9 Тимчасового положення строк, у межах якого відсутня необхідність проведення технічної інвентаризації при державній реєстрації права власності, відповідач дотримав, а отже, підстав для її скасування немає.
У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2012 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 просить ухвалу суду касаційної інстанції скасувати та постановити у справі нове рішення.
На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення
ОСОБА_1 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 3.5.6 пункту 3.5 та пункту 3.9 Тимчасового положення, а також додав копії постанови Вищого адміністративного суду України від
12 червня 2012 року (справа № К/9991/12927/12) та ухвали цього ж суду від 21 червня 2012 року (справа № К/991/56602/12), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зі змісту рішень, наданих для порівняння, вбачається, що касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про незаконність державної реєстрації права власності на предмет іпотеки у зв'язку з порушенням підпункту 3.5.6 пункту 3.5 та пункту 3.9 Тимчасового положення, зокрема непроведенням БТІ технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягали державній реєстрації, оскільки на момент такої реєстрації пройшло більше ніж дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом абзацу другого статті 2 Закону України від
1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-IV) державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) містить дані про зареєстровані речові права, їх обтяження, суб'єктів речових прав, об'єкти нерухомого майна, відомості про осіб, в інтересах яких вчинено обтяження речового права, копії документів про правочини, на підставі яких проведено реєстрацію прав, обтяження цих прав.
У Державному реєстрі прав на кожний об'єкт, право власності на який заявлено вперше, за рішенням реєстратора (БТІ) про реєстрацію права власності відкриваються відповідний розділ та реєстраційна справа, які містять дані про нерухоме майно (у тому числі дані технічного стану будівель, споруд, їх частин), а також дані про право власності на нього та суб'єкта цього права (розділ ІІІ "Державний реєстр прав на нерухоме майно" Закону № 1952-IV, розділ VII Тимчасового положення).
Згідно з вимогами частини третьої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться, зокрема, за наявності даних технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають реєстрації.
Таким чином, у разі реєстрації переходу права власності на нерухоме майно дані стосовно цього майна (в тому числі його технічні характеристики), право щодо якого реєструється, вже містяться у Державному реєстрі прав.
Згідно з приписом підпункту 3.5.6 пункту 3.5 Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.
Дозвіл на проведення державної реєстрації права власності надається після проведення технічної інвентаризації об'єкта відповідно до приписів пункту 3.9 Тимчасового положення, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію права власності подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення такого права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, касаційний суд дійшов висновку про відсутність з боку Харківського БТІ порушень підпункту 3.5.6 пункту 3.5 та пунктів 2.7, 3.9 Тимчасового положення, оскільки з моменту отримання майновим поручителем ОСОБА_1
15 червня 2010 року листа щодо неналежного виконання боржником зобов'язання за кредитним договором із письмовою вимогою погашення заборгованості до моменту звернення Банку до БТІ із заявою від
2 лютого 2011 року № 559/1-09/2 про державну реєстрацію за Банком права власності на предмет іпотеки минув тридцятиденний строк. Враховуючи те, що після виникнення у Банку права звернення стягнення на предмет іпотеки на час звернення до БТІ із заявою про реєстрацію права власності не пройшло дванадцять місяців, необхідності проводити технічну інвентаризацію об'єкта не було.
У постанові Вищого адміністративного суду України від
12 червня 2012 року (справа № К/9991/12927/12) та ухвалі цього ж суду від 21 червня 2012 року (справа № К/991/56602/12), наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України, вирішуючи спір щодо неправомірності здійснення БТІ реєстрації права власності на нерухоме майно, дійшов висновку, що мали місце порушення підпункту 3.5.6 пункту 3.5 та пункту 3.9 Тимчасового положення в частині непроведення технічної інвентаризації у випадку, коли була подана заява про державну реєстрацію права власності більше ніж через дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України
від 10 липня 2001 року № 582/5773, технічна інвентаризація, яка проводиться з метою визначення складу об'єму будівлі, споруди, оцінки технічного стану та вартості, передбачає первинну технічну інвентаризацію та поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.
Наведене свідчить, що проведення поточної технічної інвентаризації нерухомого майна у разі реєстрації переходу права власності відповідно до Закону № 1952-IV та Тимчасового положення є обов'язковим за умови встановлення змін у технічному стані цього майна.
Слід також зазначити, що в Законі № 1952-IV у переліку підстав, за яких може бути відмовлено у державній реєстрації права власності, тих, на які посилається заявник, немає.
У справі, яка розглядається, встановлено, що стан майна не змінювався і сторони не довели в суді протилежне, тому у Банку були всі підстави здійснити державну реєстрацію переходу права власності на підставі договору іпотеки без проведення поточної технічної інвентаризації.
Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, є законним і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком касаційного суду про дотримання відповідачем строків, зазначених у підпункті 3.5.6 пункту 3.5 та пунктах 2.7, 3.9 Тимчасового положення, у зв'язку з чим заява про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2012 року задоволенню
не підлягає.
До того ж Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України аналогічну правову позицію вже висловила у постанові від
23 жовтня 2012 року (справа № 21-310а12), згідно з якою була скасована надана для порівняння постанова Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року (справа № К/9991/12927/12).
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких
О.В. Кривенда В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький