18 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Кузнєцова В.О.,
Журавель В.І., Мартинюка В.І.,-
розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю,
У лютому 2012 року прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними державні акти відповідачів про право власності на земельні ділянки.
В обґрунтування позову прокурор зазначав, що згідно з розпорядженням Обухівської державної адміністрації від 17 лютого
2009 року відповідачам затверджено проект відведення земельних ділянок та передано їх у власність в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. 20 січня 2012 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 84 скасовано розпорядження від 17 лютого
2009 року про передачу у власність відповідачам земельних ділянок. Останні, будучи власниками земельних ділянок, відчужили їх на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_18, чим порушили права держави, у зв'язку із чим, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від
23 березня 2012 року позов прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області задоволено частково. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я відповідачів: ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10,
ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_11 Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Української міської ради Обухівського району Київської області, укладені 17 червня 2009 року між зазначеними відповідачами та ОСОБА_18 Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_18
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 березня
2012 року скасовано, у задоволенні позову прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області відмовлено.
Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною і залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано оспорюваний державний акт.
Державні акти на право власності на спірні земельні ділянки видані відповідачам на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 17 лютого 2009 року, скасованого розпорядженням цієї ж районної державної адміністрації 20 січня 2012 року.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У пункті 5 рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. (п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009).
Без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акта на таку земельну ділянку.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року відхилено касаційну скаргу заступника прокурора Київської області, рішення апеляційного суду Київської області від 27 червня 2012 року залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 26 вересня 2012 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, зокрема, ст. ст. 58, 60, 61, 84 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.
У заяві заступник Генерального прокурора України також ставить питання про поновлення строку на звернення до суду з відповідною заявою.
Клопотання про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року підлягає задоволенню.
На підтвердження своїх доводів заступник Генерального прокурора України долучив до заяви витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року скасовано рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 червня 2010 року й ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2011 року, якими відмовлено в задоволенні позову прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області до ОСОБА_22 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, мотивованого тим, що розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації
№ 1640 від 8 грудня 2008 року за приписом прокурора було скасовано розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації
№ 390 від 8 серпня 2007 року щодо відведення у власність ОСОБА_22 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Старозбур'ївської сільської ради Голопристанського району, а 9 серпня 2007 року останній видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.
У справі ухвалено нове рішення. Позов прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах Голопристанської районної державної адміністрації до ОСОБА_22 про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 732589, виданий 9 серпня 2007 року Голопристанською районною державною адміністрацією ОСОБА_22 на
підставі розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації від 8 серпня 2007 року № 390 про те, що вона є власником земельної ділянки площею 2,0 га, розташованої на території Старозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Зобов'язано ОСОБА_22 повернути у власність держави в особі Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Старозбур'ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року обґрунтовано наступним.
У порушення п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 5 листопада № 434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за № 1470/10069, при відведенні спірної земельної ділянки не враховано наявність прибережної захисної смуги, хоча вказаним порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених
ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
Відсутність у проектах землеустрою урахування відповідно до ст. 60 ЗК України розмірів і меж прибережної захисної смуги заливу Збур'ївський кут і Дніпровського лиману Чорного моря унеможливлює відведення такої земельної ділянки.
Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від
16 квітня 2009 року № 7-рп (справа про скасування актів місцевого самоврядування) як на підставу для відмови в позові неправомірне, оскільки орган місцевого самоврядування скасував своє попереднє рішення не з власної ініціативи, а за приписом прокурора, який реалізував свої повноваження, передбачені Законом України «Про прокуратуру».
Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Оскільки зі змісту заяви, ухвали, про перегляд якої подано заяву, судових рішень, ухвалених у справі, яка розглядається, та з долученого до заяви витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: фактичні обставини справи не є однаковими, крім того, обґрунтовуючи заяву про перегляд, заступник Генерального прокурора України зазначав про те, що розпорядження від
17 лютого 2009 року про передачу у власність відповідачам земельних ділянок було скасовано розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 січня 2012 року № 84 за приписом прокурора, однак судові рішення, ухвалені у справі, відомостей щодо наявності припису прокурора не містять, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 73, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Поновити заступнику Генерального прокурора України строк на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня
2012 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
В.І. Журавель
В.О. Кузнєцов
В.І. Мартинюк