про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
25 лютого 2013 р. Справа № 802/699/13-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Генеральної прокуратури України (відповідач 1), Генерального прокурора України Пшонки В.П. (відповідач 2), начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Дичаковського В. (відповідач 3), держави Україна (відповідач 4)
про: оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень; відшкодування шкоди здоров'ю, заподіяну внаслідок протиправних дій відповідачів; порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Генеральної прокуратури України (відповідач 1), Генерального прокурора України Пшонки В.П. (відповідач 2), начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Дичаковського В. (відповідач 3), держави Україна (відповідач 4) про оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень; відшкодування шкоди здоров'ю, заподіяну внаслідок протиправних дій відповідачів; порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить:
- визнати протиправною бездіяльність 1-3-го відповідачів по ігноруванню обов'язку, встановленого ст. 97 КПК та ст. 48 ч. 3 Закону "Про судоустрій і статус суддів" забезпечити проведення перевірки його заяви про злочини, скоєні вказаними ним керівниками прокуратур Вінницької області, суддями Барського районного, Вінницького апеляційного, Верховного та Вищого спеціалізованого суду, а також скоєного головою ВРЮ, та визнати, що така протиправної бездіяльність 1-3-го відповідачів по не проведенні перевірки його заяви про злочин призвела до нанесення йому моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати протиправними дії 3-го відповідача по вилученню з службової документації Генеральної прокуратури України його заяви про злочин (що була направлена до Генеральної прокуратури України суддею Жмеринського міськрайонного суду Порощуком П.П. листом від 09.08.2012 р. № 1000), яка містила відомості про скоєння злочинів керівниками прокуратури Вінницької області (в т.ч. скоєного прокурором області ОСОБА_2), визнати протиправними дії 3-го відповідача по внесенню недостовірних відомостей в реєстраційні документи Генеральної прокуратури з метою приховання факту надходження до Генеральної прокуратури його заяви про злочин (направленої до Генеральної прокуратури України суддею Порощуком П.П. листом від 09.08.2012 р. № 1000). Визнати, що внаслідок вищевказаних протиправних дій 3-го відповідача йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати протиправною бездіяльність 1,2-го відповідачів по ігноруванню обов'язку, встановленого ст. 121 Конституції України здійснювати нагляд за 3-м відповідачем (при здійсненні провадження в справі Генеральної прокуратури під №09/1-9323-12) внаслідок чого 3-й відповідач проігнорував обов'язок (ст. 97 КПК) провести перевірку його заяви про злочини (направленої до Генеральної прокуратури України суддею Порощуком П.П. листом від 09.08.2012 р. № 1000), скоєні вказаними ним прокурорами, суддями та головою ВРЮ, що призвело до нанесення йому моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати протиправною бездіяльність 1,2-го відповідачів, яка полягає в не ухваленні внутрішньовідомчої інструкції для органів прокуратури, яка має регулювати порядок розгляду та перевірок повідомлень про злочини скоєних посадовими особами керівного складу органів прокуратури України, та скоєних суддями. Визнати, що внаслідок відсутності в органах прокуратури такої внутрішньовідомчої інструкції моя заява про злочини, скоєні керівниками прокуратури та суддями (направлена до Генеральної прокуратури України суддею Жмеринського міськрайонного суду Порощуком П.П. листом від 09.08.2012 р. № 1000) була протиправно вилучена з службової документації Генеральної прокуратури України. Визнати, що внаслідок вищевказаної протиправної бездіяльності 1,2-го відповідачів йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати протиправною бездіяльність 1-3 відповідачів по неувідомленню слідчого Генеральної прокуратури України (який здійснює розслідування кримінальної справи про організацію вбивства ОСОБА_5) про наявність доказів злочинів, які дозволяють встановити організаторів вбивства ОСОБА_5, про які містились відомості в його заяві про злочин (направленою до Генеральної прокуратури України суддею Жмеринського міськрайонного суду Порощуком П.П. листом від 09.08.2012 р. № 1000), та визнати, що внаслідок такої бездіяльності 1-3 відповідачів йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати, що протиправні дії та бездіяльність 1-4 відповідачів, які зазначені в цьому позові, призвели до порушення його прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, гарантованих йому ст. 3 Конституції України;
- керуючись ст.ст. 1167, 1168, 1172-1174 ЦК України. стягнути з усіх відповідачів 5 млрд. (п'ять мільярдів) гривень на його користь за заподіяну йому моральну шкоду (пов'язану з заподіянням шкоди його здоров'я) нанесеної йому внаслідок протиправних дій та бездіяльності 1-4 відповідачів, поклавши на 1-4 відповідачів солідарну відповідальність згідно ст. 1190 ЦК України.
Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що заявлений позивачем позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
Як убачається з позовної заяви і доданих до неї матеріалів, позивач ОСОБА_1 фактично оскаржує та висловлює свою незгоду з діями органів прокуратури та її посадових осіб під час розгляду його заяви про злочини і ставить питання про перевірку адміністративним судом правомірності бездіяльності відповідачів щодо невиконання ними вимог статті 97 КПК України.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом один частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Водночас органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин 1 статті 4, ст. 5 Кримінально-процесуального кодексу України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання положень частини 3 статті 2 КАС України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
Отже, вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, нанесеної протиправними діями відповідачів, то дану вимогу також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки решта позовних вимог, указаних вище, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вимога про стягнення моральної шкоди безпосередньо пов'язана з наявністю такого спору, питання щодо стягнення моральної шкоди в такому випадку не розглядається адміністративним судом.
Таким чином, на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України Пшонки В.П., начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Дичаковського В., держави Україна про оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень; відшкодування шкоди здоров'ю, заподіяну внаслідок протиправних дій відповідачів; порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна