Справа № 2033/8179/2012
Провадження № 2/645/2517/13
19.02.2013 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Стрижак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:
першого позивача - ОСОБА_1
другого позивача - ОСОБА_2
до Харківської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3
про визнання права власності, -
встановив:
Позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовною заявою до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, в якій просили суд визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 87,2 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м., з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, у рівних частинах. Крім того, позивачі просили суд зобов'язати КП «Харківське міське БТІ» виготовити та надати позивачу 1, за його рахунок або його уповноваженому представнику довідку щодо розміру ідеальних долей житлового будинку літ. «А-1» з прибудовам та господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та повідомити як зміняться ідеальні долі співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у разі визнання права власності на спадкове майно, а саме частину житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 87,2 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м., з пибудовами та господарсько- побутовими будівлями за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах.
Згодом, позивачі надали до суду Уточнену позовну заяву, в якій просили суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 38/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та за ОСОБА_2 право власності на 38/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями у порядку спадкування на частину житлового будинку літ. «А-1», літ. «А2-2» - загальною площею 87,2 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м., господарсько-побутовими будівлями, а саме: літ. «М» альтанка - 8,5 кв.м, літ. «З» вбиральня - 1,3 кв.м., літ. «Н» сарай - 7,4 кв.м. у рівних частинах, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Дослідивши заяву, вислухавши пояснення представника позивачів, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних, відмовитись від позову, а до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, суд приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивачів ОСОБА_4, якій надано право представляти інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи, в судовому засіданні 19.02.2013 року повністю підтримала позовні вимоги в редакції Уточненої позовної заяви та просила суд задовольнити позов.
Крім того, представник позивачів просила суд долучити до матеріалів справи Довідку голови вуличного комітету № 5 ОСОБА_5 від 13.02.2013 року, а також Акт від 13.02.2013 року, на підтвердження того, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1994 року по лютий 2013 року. Вказані Довідка та Акт досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
В судове засідання представник відповідача - Харківської міської ради не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме телефонограмою. В матеріалах справи міститься лист представника відповідача, в якому він просить розглянути справу за наявними матеріалами, рішення постановити у відповідності до вимог чинного законодавства.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. 04 лютого 2013 року до суду надійшла заява (вх.. № 2723), в якій ОСОБА_3 просила суд розглянути справу без її участі, та зазначила, що проти задоволення позову не заперечує.
Відповідно до ст.. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до довідки Комунального підприємства «Харківське БТІ» від 19.09.2011 року № 23-34182, 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину від 17.03.1992 року № 4-1272, а інша 1/2 житлового будинку не зареєстрована.
З матеріалів справи вбачається, що вказана (незареєстрована) частина житлового будинку була побудована ОСОБА_7 та ОСОБА_1, які перебували у шлюбі з 1977 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданим Фрунзенським РАЦС 06.05.1977 р.
В будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали разом як чоловік і дружина.
Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, який був чинний на час виникнення правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною власністю.
Такі ж положення щодо визначення статусу майна, набутого подружжям за час шлюбу, передбачені й частиною 1 статті 60 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що спірна частина будинку, про яку йде спір, була набута за час перебування в шлюбі та сумісного проживання.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про власність» та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власності»); квартира, будинок, кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, отримані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Таким чином, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з літ. «А-1» загальною площею 87,2 кв. м., з них житлова - 41,7 кв.м., належав ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, отже 1/2 частина вказаної частини житлового будинку належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1., народилася донька - ОСОБА_8, після одруження - ОСОБА_2, свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 23.12.1953 p., та свідоцтво про одруження серія НОМЕР_3 від 27.11.1971р..
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, про що видано свідоцтво про смерть від 07.08.1996 року та зроблено запис №12444.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 за життя розпорядився своїм майном, склавши заповіт, посвідчений 06.05.1986 року державним нотаріусом 12-ї Харківської державної нотаріальної контори Зінченко Р.П., яким заповідав належну йому всю частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1, своїй дочці ОСОБА_2.
Проте, на даний час ОСОБА_2 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину щодо вказаного будинку, оскільки спадкодавець за свого життя не встиг належним чином оформити право власності на нього.
Згідно п.1. Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадяни може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державам, кооперативним або іншим громадським організаціям. Згідно зі ст. 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладання, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, оскільки з 1994 року постійно проживала в будинку по АДРЕСА_1, та вела господарство.
Ч. 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 1, 04 жовтня 2006 року надали згоду на будівництво двоповерхової прибудови до належної ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №1-2915; 1-2916.
Вказана самочинна побудова відповідає будівельним нормам згідно технічного висновку про стан прибудови до житлового будинку № 138. Двоповерхова прибудова була побудована до тієї частини житлового будинку, на якій проживають Позивачі, отже між співвласниками склався фактичний порядок користування жилим будинком та надвірними будівлями.
Відповідно до довідки КП «Харківське МБТІ» стосовно перерозподілу ідеальних часток між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у разі визнання права власності на частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ідеальні частки перерозподіляються і складатимуть:
ОСОБА_3 - 24/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями замість 1/2;
ОСОБА_1 - 38/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями;
ОСОБА_2 на - 38/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 ЦК України передбачує право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу та одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності.
Витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачами згідно зави їх представника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС, ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 534, ст. 541, ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 328, ч. 2 ст. 331, ч. 1 ст. 375, ч. 2 ст. 375, ч. 5 ст. 376, ст. 1223, ст. 1297, ст. 1299 ЦК України, ст. ст. З, 15, 119, 120 ЦПК України,
вирішив:
Прийняти Уточнену позовну заяву про визнання права власності в порядку спадкування до розгляду.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання права власності,.задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 38/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та за ОСОБА_2 право власності на 38/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями у порядку спадкування на частину житлового будинку літ. «А-1», літ. «А2-2» - загальною площею 87,2 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м., з господарсько-побутовими будівлями, а саме: літ. «М» альтанка - 8,5 кв.м., літ. «З» вбиральня - 1,3 кв.м., літ. «Н» сарай - 7,4 кв.м. у рівних частинах, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, відповідно до вимог ст.. 229 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано.
Суддя Федорова О.В.