248/861/13- ц
2/248/530/2013
26 лютого 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Сидорової М.В.
при секретарі Нагорняк М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засідання у м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Зугресводоканал-1 м. Зугресу про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому вказав, що з він працював на підприємстві в період з 18 червня 2012 року по 24 вересня 2012 року на посаді слюсаря АВР 4 розряду. Звільнився 24 вересня 2012 року, наказ №50-Л. За період його роботи на підприємстві йому не повністю виплатили заробітну плату та до теперішнього часу відповідач не здійснив з ним повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі складає 3443,98 грн. Вказує, що підприємство зобов'язане виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Крім того, позивач вказує, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він втратив нормальний спосіб життя і докладав додаткових зусиль, щоб планувати свій бюджет. Моральну шкоду оцінює у 3000 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3443,98 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25 вересня 2012 року по день винесення рішення з урахуванням його середньоденного заробітку та моральну шкоду в сумі 3000 грн.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Дала аналогічні пояснення викладеним в позові та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 3443,98 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25 вересня 2012 року по 26 лютого 2012 року та моральну шкоду в сумі 3000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не визнає позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди у зв'язку зі скрутним становищем підприємства та великою кредиторською та дебіторську заборгованістю підприємства.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.06.2012 року по 24.09.2012 року працював на підприємстві відповідача - КП «Зугресводоканал-1» міста Зугрес на посаді слюсаря АВР 4 розряду, що підтверджується довідкою КП «Зугресводоканал-1» м. Зугреса № 216 від 10.10.2012р. (а.с.6)., копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.4-5).
Відповідно до ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими
трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до наданої відповідачем довідки №216 від 10.10.2012р. заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з 18.06.2012р. по 24.09.2012р. становить 3443,98грн.(а.с.6). Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до довідки відповідача від 13.02.2013р. №253 (а.с.19) середньоденний заробіток позивача складає 117,53грн.
Виходячи з графіку роботи позивача за період з 25.09.2012р. по день розгляду справи - 26.02.2013р. позивач мав би відпрацювати 109 робочих днів.
Таким чином, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки становить 12810,77 грн.(109 днів х 117,53грн.).
Проте суд вважає, що зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підстав ст. 177 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Оскільки між сторонами виник спір з приводу трудових відносин і підстав для виплати нарахованих сум заробітної плати, суд вважає за необхідне врахувати скрутний матеріальний стан відповідача, який має велику заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками, заборгованість за спожиту електроенергію, велику дебіторську заборгованість населення, приватних підприємств та підприємств, та виходячи з принципу розумності та співмірності,
зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 3000 грн. Зазначене зменшення відповідатиме завданням як цивільного судочинства, визначеним ст..1 ЦПК України - справедливому розгляду цивільних справ, так і засадам цивільного законодавства, які визначені ст.3 ЦК України - справедливість, добросовісність та розумність.
Таку ж правову позицію висловив і Верховний Суд України в постановах від 24.10.2011р. по справі №6-39 цс 11 та від 21.11.2011 р. по справі №6-60 цс 11 при розгляді аналогічних справ за заявами про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зазначивши, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку суд визначає з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосуваннями судом ( судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають для нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд, вирішуючи питання про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди приходить до висновку, що позивачу несвоєчасною виплатою заробітної плати була спричинена моральна шкода. Однак вважає вимоги позивача в цій частині занадто завищеними і з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України вважає за необхідне задовольнити їх частково, при цьому суд враховує ступень спричинених позивачу несвоєчасною виплатою заробітної плати моральних страждань, їхній характер і тривалість, глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості, те, що невиплата заробітної плати вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що потребувало матеріальних затрат. З урахуванням зазначеного суд вважає за доцільним стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 грн., що є справедливою компенсацією.
На підставі ст.88 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,40грн. за розгляд позовних вимог майнового характеру, та 114,70грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру, а всього 344,10грн.
Керуючись ст.ст.94,97,103,115,116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст.1,2,22,24,29 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до КП «Зугресводоканал-1 м. Зугресу про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Зугресводоканал-1»м.Зугрес (п/р №26000301811878 філіал Відділеннч «БОТУ ПАТ ПІБ», МФО 334635, ІПН 356020405268) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Петропавловськ Північно-Казахської області, ІПН НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 3443,98грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 3000 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 6943,98 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Зугресводоканал-1»м.Зугрес (п/р №26000301811878 філіал Відділення «БОТУ ПАТ ПІБ», МФО 334635, ІПН 356020405268) на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн. (р/р 31218206700088, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕРДПОУ 37980439, отримувач Харцизьке УК /м. Харцизьк/ 22030001, код платежу 22030001 „ Судовий збір" ( Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, код суду 02895679).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: