Справа № 1-31/12
13.12.2012м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді -А.А. Бабіша
при секретарі -Н.М. Яренко
з участю прокурора -Є.В. Руденка
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пінчуки Васильківського району Київської області, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 17.11.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік; 28.12.2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі у вчиненні злочину, передбаченого ч 1 ст. 185 КК України, -
14.04.2011 року приблизно о 00 годині 00 хвилин ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, через незачинену хвіртку паркану зайшов на подвір'я будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 Після чого він, реалізуючи свій злочинний намір з подвір'я таємно викрав вироби з чорного металу: 6 труб діаметром 7 см; довжиною 2 м кожна, вартістю 70 грн. за одну; 20 труб діаметром 36 мм, довжиною 1 м кожна, вартістю 45 грн. за один; 1 швелер 20 мм, довжиною 3 м, вартістю 60 грн.; 4 кутки 45 мм, довжиною 2 м кожен, вартістю 90 грн. за один; 3 кутки 50 мм, довжиною 3 м кожен, вартістю 120 грн. за один; 1 металеву пластину товщиною 5 мм, шириною 5 см, довжиною 3 метра, вартістю 20 грн. Зазначені вироби з чорного металу ОСОБА_1 по черзі переніс до вказаного подвір'я та в подальшому продав ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.
Внаслідок зазначеної крадіжки потерпілому ОСОБА_4 завдано майнової шкоди на загальну суму 2090 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що 14 квітня 2011 року вночі він викрав металеві вироби у потерпілого, який проживає по АДРЕСА_1. Він не знав, що там живе ОСОБА_4. Кількість і види виробів, що зазначені в обвинувальному висновку, відповідає дійсності, тому, що він викрав. Він не пам'ятає, скільки отримав коштів за викрадене, десь 200 грн. Матеріальну шкоду він не відшкодовував. Чому він вчинив цей злочин, пояснити не може. У вчиненому щиро каявся.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 14.04.2011 року він був на роботі, коли йому зателефонувала мама і повідомила, що мала місце крадіжка виробів з металу, швелерів та труб, кутів. Свої речі він знайшов на пункті прийому металу в смт. Гребінки, у зв'язку з цим заявив в міліцію. Дільничний інспектор приїхав на пункт прийому металу та зафіксував, що там було його майно. Майно йому не повернуто і шкода не відшкодована, але цивільного позову про відшкодування шкоди до ОСОБА_1 він не подавав.
Головуючим у справі з'ясована думка учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та про порядок їх дослідження.
Прокурор не заперечував проти подальшого розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, обмежившись вивченням доказів, які характеризують підсудного ОСОБА_1
Судом з'ясована думка всіх учасників процесу стосовно подальшого розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо недоцільності дослідження доказів, тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та можливості обмежитись вивченням доказів, які характеризують підсудного ОСОБА_1
Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, вчиняючи вказаний злочин, він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Однак, перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння не підтверджується жодними письмовими доказами, які мають підтверджувати стан сп'яніння особи на час вчинення злочину, а також показами самого підсудного, а тому суд приходить до висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_1 вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Визнаючи винним підсудного ОСОБА_1 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься, згідно ст. 12 КК України, до злочинів середньої тяжкості, також повною мірою вивчена особа підсудного: відповідно до вимоги ГІБ МВС України ОСОБА_1 раніше судимий (а.с. 99), 28.12.2011 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2-х років 6 місяців позбавлення волі; за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 32), на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 32, 33).
Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність підсудного ОСОБА_1: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено рецидив злочину.
Підстав для застосування відносно підсудного ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.
Суд враховує позитивну характеристику на ОСОБА_1 за місцем його проживання, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, його щире каяття, і вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.
Оскільки після постановлення вироку суду від 28.12.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 винен ще і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, котрий був вчинений ним до постановлення вказаного вироку, суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 застосовує вимоги ч. 4 ст. 70 КК України щодо часткового складання призначених покарань.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_1 буде відповідати його особі і вчиненому ним злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України 1960 року, суд -
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 статті 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2011 року остаточну міру покарання ОСОБА_1 призначити у виді 3 (трьох) років і 2 (двох) місяців позбавлення волі до кримінально-виконавчої установи.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з 02.12.2011 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінити з підписки на невиїзд на тримання під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області, а засудженим протягом вказаного строку з дня отримання ним копії вироку.
Суддя А.А. Бабіш