Справа № 1008/7143/12
07.12.2012м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді -А.А. Бабіша
при секретарі -Н.М. Яренко
з участю прокурора -О.В. Сідашова
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слобода-Шаргородська Шаргородського району Вінницької області, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-
18.07.2012 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_1, маючи намір на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, перебуваючи в себе вдома за адресою: будинок АДРЕСА_2, взяв скляну банку, в яку налив бензин, накрив капроновою кришкою, в якій зробив отвір та через нього вставив палицю з мотузкою.
Далі ОСОБА_1, тримаючи в руках скляну банку з бензином, яку виготовив при вищеописаних обставинах, близько 02 години 30 хвилин попрямував до будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, в якому тимчасово мешкала ОСОБА_3, з якою в ОСОБА_1 були неприязні стосунки. Підійшовши до даного будинку, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, підпалив мотузку на банці та кинув палаючу банку з бензином у вікно веранди зазначеного будинку, в якому в цей час перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від чого сталося займання вогню зовні та в середині веранди. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, заподіявши зазначеним особам матеріальної шкоди на суму 5110 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України визнав повністю та показав, що приблизно 16 липня 2012 року він зателефонував ОСОБА_3 -колишній дружині, з якою перебував в фактичних шлюбних відносинах, і запитав її, чи не хоче вона поздоровити його матір, якій виповнилось 80 років, з днем народження. ОСОБА_3 була п'яна і образила його маму нецензурною лайкою. Він образився на ОСОБА_3 і вирішив їй як-небудь нашкодити. У зв'язку з цим, 18 липня 2012 року змайстрував банку з бензином, підпаливши її, кинув у вікно будинку, який знаходиться по АДРЕСА_3, де проживала ОСОБА_3 з ОСОБА_5. Банка не попала в середину будинку, розбилася об раму вікна і упала на вулиці біля будинку, підпаливши веранду. Після цього він втік. ОСОБА_3 говорила йому, що живе в цьому будинку з ОСОБА_5 і його батьками, він не знав, що в будинку був ще хтось. У вчиненому щиро розкаювався, обіцяв відшкодувати ОСОБА_2 збитки на протязі місяця.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, до суду надіслала заяву, в якій просила кримінальну справу розглядати у її відсутності, покази, дані нею на досудовому слідстві, підтримала і просила оголосити їх в судовому засіданні.
Відповідно до показів потерпілої ОСОБА_2, які вона давала на досудовому слідстві і які були оголошені в судовому засіданні, в ніч з 17.07.12 на 18.07.12 вона була на роботі. Близько 5 годин 20 хвилин до неї на мобільний телефон зателефонував чоловік і повідомив, що їх будинок намагались підпалити. Вона повернулась додому 18.07.2012 року близько 11 години і син розповів їй, що 18.07.12 року близько 02 год. 10 хв. він знаходився на літній кухні, дивився телевізор, а батько відпочивав у будинку. Раптом він почув якийсь звук, схожий на вибух, виглянув на вулицю та побачив, що горить веранда у будинку. Він відразу збудив батька і вони вдвох почали гасити пожежу. Вікно у веранді було розбите і вся веранда була в диму. Коли гасили пожежу, побачили уламки скла від скляної банки та капронову кришку з отвором.
Головуючим у справі з'ясована думка учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та про порядок їх дослідження.
Прокурор не заперечував проти подальшого розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, обмежившись вивченням доказів, які характеризують підсудного ОСОБА_1
Судом з'ясована думка всіх учасників процесу стосовно подальшого розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо недоцільності дослідження доказів, тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та можливості обмежитись вивченням доказів, які характеризують підсудного ОСОБА_1
Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 в умисному пошкодженні чужого майна шляхом підпалу, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 194 КК України.
Визнаючи винним підсудного ОСОБА_1 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься, згідно ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа підсудного: відповідно до вимоги ГІБ МВС України ОСОБА_1 раніше не судимий (а.с. 52), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 51 а), на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 53, 54).
Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність підсудного ОСОБА_1: щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Підстав для застосування відносно підсудного ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.
Суд враховує позитивну характеристику на ОСОБА_1 за місцем його проживання, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його щире каяття, і вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, але на підставі ст. 75, 76 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення ще можливе без ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_1 буде відповідати його особі і вчиненому ним злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України 1960 року, суд -
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 194 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік 6 (шість) місяців. Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з дати постановлення вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписка про невиїзд.
Речові докази, які знаходяться в камері схову Васильківського МВ -знищити.
Судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 588 грн. 48 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області.
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області.
Суддя А.А. Бабіш