0508/9402/2012
№ 2/255/158/2013
Іменем України
21 лютого 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Цукурова В.П.,
при секретарі - Кривошей Г.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Приходька В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору №CL 104/455/2008 від 03.09.2008 року недійсним та повернення сторін у первісний стан -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору №CL 104/455/2008 від 03.09.2008 року недійсним та повернення сторін у первісний стан, посилаючись на наступне.
03 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір №CL 104/455/2008 про надання споживчого кредиту у розмірі 31 964,46 доларів США на придбання автомобіля марки Ssang Yong Kyron M 200 XDI зі сплатою 14,74% річних за користування кредитними коштами та строком повернення 03.09.2014 року.
Позивач вважає, що при укладанні кредитного договору відповідач порушив вимоги законодавства України та навмисно ввів його в оману. Умови договору є несправедливими. Відповідач не повідомив позивача, як споживача, у письмовій формі про кредитні умови, чим порушив ряд законів.
Просив визнати кредитний договір №CL 104/455 від 03.09.2008 року недійсним та повернути сторони у первісний стан.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У задоволенні позову просив відмовити.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
03 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір №CL 104/455 про надання споживчого кредиту у розмірі 31 964,46 доларів США на придбання автомобіля марки Ssang Yong Kyron M 200 XDI зі сплатою 14,74% річних за користування кредитними коштами та строком повернення 03.09.2014 року (а.с. 10-15).
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Статтею 628 ЦК передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як визначає п.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин.
У той же час, судом встановлено, що 20 серпня 2008 року на отримання кредиту на позивачем було заповнено та підписано відповідну анкету-заяву на отримання автомобільного кредиту. Як вбачається з даної анкети, що міститься в матеріалах справи, підписанням цієї анкети позивач підтвердив, що банк надав йому у письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року (а.с. 85).
Крім того, позивача було ознайомлено в письмовій формі з умовами кредитування по програмі «Автомобіль в кредит», а також надано інформацію щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту, наявних в банку форм кредитування та відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих схем кредитування, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 від 03.09.2008 року на інформаційному листку «Умови кредитування по програмі «Автомобіль в кредит» (а.с. 87).
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що банком не було надано йому в письмовій формі повну та вичерпну інформацію про умови кредитування. З боку відповідача відсутні порушення діючого законодавства України при укладанні спірного договору, отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Також позивач посилається на те, що договір, укладений між сторонами у справі, є таким, що вчинено під впливом обману.
Так, відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Проте, позивач при укладанні договору мав змогу ознайомитись з його умовами. Крім того, ним сплачувались поточні платежі за кредитним договором, що підтверджує згоду на укладання договору на вказаних у ньому умовах.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору №CL 104/455 від 03.08.2008 року та повернення сторін у первісний стан є безпідставними та необґрунтованими. Правових підстав для їх задоволення у суду немає.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними кредитного договору необхідно відмовити повністю.
На підставі ст. ст. 14, 192, 203, 207, 230, 524, 526, 626, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та керуючись ст. ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним та повернення сторін у первісний стан - відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька В.П. Цукуров